Продовжуючи відвідування сайту, ви погоджуєтесь на використання файлів cookie і Політикою конфіденційності

Фіналіст шоу "Голос країни", екс-"динамівець" Ігор Грохоцький: "Спорт навчив мене рухатися до мети"

Підопічний Святослава Вакарчука розповів, як спортивне минуле допомогає йому на співочому проекті

Уже цієї неділі Україна обере свій голос. Нарешті ми дізнаємося ім'я переможця шоу "Голос країни. Перезавантаження". Один із чотирьох претендентів на перемогу - 21-річний Ігор Грохоцький.  Колись хлопець грав за "Динамо", а тепер співає на нашому вокальному шоу…

Ігоре, в якому форматі відбуватиметься фінал?

- Кожен виконає три пісні. Після першої публіка вирішить, хто з чотирьох учасників покине проект. У другому етапі вже троє співатимуть з тренерами дуетом. Потім люди знову голосуватимуть і залишать у шоу двох суперфіналістів, які виконають іще по пісні. Й тільки після цього шляхом голосування визначиться переможець.

- Як гадаєш, тобі вдасться перемогти?

- Я не знаю, які пісні будуть в інших виконавців, але в мене будуть зовсім різнопланові композиції, несхожі на ті, що я виконував раніше. Мені дуже цікаво, як глядачі  сприймуть зміни в репертуарі, чи буде їм до вподоби. Як би я хотів, щоб вони отримали задоволення!

- Як твої батьки ставляться до твого прагнення бути співаком?

- Мама й тато за мене у будь-яких ситуаціях. Коли мені було десять, вони віддали мене до Республіканського вищого училища фізичної культури і спорту України. Це спортивний інтернат. Відтоді я пішов по життю сам, рідко бачив найрідніших й рано навчився власноруч вирішувати проблеми й приймати рішення. Хоча, звісно, відчував підтримку батьків. І зараз вони дуже переживають і вболівають. Мій брат Андрійко також дуже підтримує, приходить на всі ефіри. Я став для нього авторитетом, відколи беру участь у "Голосі", але його до співу не тягне. Він мріє бути художником.

- А хто тебе не підтримує? У тебе є недруги?

- Ні, ворогів немає. Є заздрісники. Але я до всіх ставлюся з розумінням.

- Розкажи про своє футбольне минуле? Чи бракує тобі тієї атмосфери?

- Так, я дуже сумую. Іноді неймовірно хочеться взути бутси, вийти на поле, відчути м'яч, побігати і зловити той кайф! Але поки я увесь в музиці, я дуже серйозно готуюся до фіналу.

- Чи допоміг тобі досвід гри на полі під час боротьби на "Голосі країни"?

- Спорт навчив мене рухатися до мети. Я тренувався днями й ночами. І зараз це допомагає під час напружених репетицій. Завдяки футболу у мене з'явилося бажання завжди бути першим, перемагати, виникла звичка багато працювати, щоб досягнути результатів. Після тренування мені часом хотілося кричати, бракувало повітря... Тобто я втомлювався фізично, а змагання на "Голосі" виснажує морально, бо я завжди лишаю на сцені душу. Але я ще жодного разу не пошкодував про те, що прийшов на проект, бо мені подобається бути щирим і відкритим для людей.

Після "відбору наосліп" і "батлів" я був більш розважливим, бо думав, що не пройду далі. А зараз я ставлюся до того, що роблю, дуже серйозно. Мені страшно розчарувати тренера й глядачів, які в мене повірили.

- Чи стежать колишні тренери й друзі по команді за твоїм життям на проекті?

- Мене футболісти підтримують і підбадьорюють. Просять, щоб я заспівав пісню "Постели мені, мамо, рушник", яку я часто виконував у інтернаті. Я там був єдиним, кому вдавалося брати ноти (сміється), тому на лінійках завжди виконував гімн України і оцю пісню про рушник. Коли я співав її на батьківських зборах, усі мами завжди плакали.

Мої друзі-футболісти хотіли прийти й підтримати мене на ефірі, але зараз у них збори й ігри, тож їм ніяк вирватися.

- Як тебе змінив "Голос країни"?

- Я став більш відповідальним, більш вимогливим до себе, не таким легковажним, як раніше.

- Якої риси характеру до участі в проекті у тебе не було?

- Впевненості у своїх силах.

- Хто з команди шоу, крім Вакарчука, тобі допоміг найбільше?

- Дарина Кирилко. Особливо в плані емоцій. Вона заспокоює, допомагає відкрити щось нове у пісні, завжди дає слушні поради. Вона дуже цікава, розумна й життєрадісна дівчина. Я бажаю їй впевненості й дуже хочу, щоб у неї була своя музика і свої прихильники. Вона справді цього заслуговує.

- Як на тебе впливає увага значної кількості прихильниць?

- Мені справді багато пишуть і я усім вдячний за підтримку. Гадаю, що любов глядачів не може мене зіпсувати. Навпаки хочеться відкриватися і дарувати кожному особливу музику.

- Чи кохав ти?

- У моєму житті було одне кохання. Тільки одне. Щасливе. Навіть сім'ї так не живуть… Але у цьому житті все закінчується. Взагалі я дуже серйозно ставлюся до стосунків і розумію, що вони потребують значної уваги. А зараз я не можу дозволити собі роззосереджуватися. Я хочу досягнути бодай чогось у цьому житті.

- Ти вже визначився, у якому напрямі співатимеш?

- Я хочу робити таку музику, як Muse: абсолютно інструментальну, як політ… І такий же вокал хочу. І я сподіваюся, що в мене буде своя аудиторія, бо така музика заворожує. Завжди. Всіх. Можливо, в Україні це відбудеться не одразу, але я дуже про це мрію. Хай я не зароблятиму купи грошей, але я обов'язково робитиму те, що мені подобається.

Рімма Канівець, сайт "1+1"

Більше новин