«Це ковток радості і легкості»: режисер Олексій Комаровський - про зйомки стрічки Коли ти вийдеш заміж?, майбутнє українського кіно та виклики під час війни

Під впливом війни, економічної кризи та нових глобальних реалій режисери змушені шукати нові підходи до створення контенту, який би не тільки розважав, а й надихав, допомагав зрозуміти те, що відбувається зараз, і показував майбутнє.

Олексій Комаровський — один з тих, хто стоїть на передовій цього процесу. Режисер відомий своєю роботою над фільмом Область Героїв, який відтворив події окупації Київщини, а також стрічкою Коли ти вийдеш заміж? — комедією, що поєднує життєвість та гумор, актуальні для сучасної України. Про те, як війна змінила кіновиробництво, чому важливо підтримати українську молодь в умовах глобалізації та яких викликів слід чекати в майбутньому, а також як Коли ти вийдеш заміж? вже знаходить відгук за кордоном, Олексій Комаровський поділився в інтерв'ю сайту 1plus1.

Ваша стрічка – у списку ТОП-10 найкасовіших фільмів новітньої історії України. У чому, на вашу думку, секрет успіху?

Секрет цього фільму —  це мікс надії, любові та позитиву, приправлених вайбом подорожей. Це саме те, чого сьогодні так не вистачає українцям на емоційному та ментальному рівнях. Від самого початку я не хотів знімати локальну комедію «у своєму дворі», як то кажуть. Наша мета з командою полягала в тому, щоб створити масштабну міжнародну пригодницьку історію, яка занурить глядача в динамічну подорож із загадками, романтикою, несподіваними поворотами та, звісно, з дрібкою пікантного гумору.

Щоб додати фільму універсального настрою, ми використали     символи, зрозумілі у всьому світі: всесвітньо відомі картини Поля Гогена, Ван Гога, Мунка, мальовничі морські узбережжя Європи, три мови (українську, хорватську та англійську), а також запросив іноземних акторів.

З якими викликами ви зіткнулися під час зйомок?

Це були непрості зйомки, які могли зірватися декілька разів. Це був справжній виклик для всієї творчо-продюсерської команди, адже масштаб виробництва охопив чотири країни та широку географію локацій: Київ, Львів, Одесу, а також кілька місць у Хорватії — Загреб, Ровінь та інші мальовничі містечка.

Такий масштаб автоматично тягнув за собою низку складнощів: узгодження графіків акторів, примхи погоди в різних регіонах, організацію міжнародної логістики в непрості часи, багатомовність фільму та складні сценарні повороти, які вимагали ще більшої різноманітності локацій.

Наприклад, деякі сцени ми знімали в історичній частині Ровіня — маленького курортного містечка, що бере початок з III століття. Отримати дозвіл на зйомки там — неабияка рідкість. Це місце відкрили для британського серіалу День шакала від Peacock, голлівудського екшену Спілка з Марком Волбергом… і для нас. Це було зовсім не просто, але результат того вартий.

Раніше ви говорили, що вперше у фільмі був використаний штучний інтелект такого високого рівня. Розкажіть докладніше про роботу з ШІ.

Ми три місяці спілкувались з ШІ, щоб обрати з сотні кадрів всього чотири. Ідея виникла спонтанно, в останній день зйомок. Я раптом відчув, що хочу надати фільму більшого об'єму — розширити його у просторі та часі. Так з’явилося рішення розпочати стрічку з подій у Франції кінця XIX століття — саме тоді Поль Гоген створив свій шедевр Коли ти вийдеш заміж?.

Але як це реалізувати, якщо зйомки вже завершились? Відтворення архітектури тієї епохи, костюмів, художнього оформлення — це шалені витрати. Здавалося, що втілити задум нереально… допоки я не натрапив на рекламний візуал, створений ШІ. Ця ідея, наче нав'язлива думка, засіла в голові.

Упродовж трьох місяців ми разом з підрядником зі Швейцарії працювали з ШІ. Постійно виникали неточності, які мене не влаштовували, а згодом додалися й технічні складнощі: потрібно було адаптувати відео для кінематографічного формату. Зрештою, команда постпродакшену знайшла рішення.

Розкажіть про сцени, які не увійшли до фінального монтажу?

Все найкраще увійшло у фільм. Майже всі сцени залишилися в остаточній версії, за винятком кількох, які не мали особливого настрою чи змістовного навантаження. Їх навіть складно виокремити — це моменти, що виявилися менш насиченими подіями або не були реалізовані на належному рівні через брак часу.

Я вирішив їх не використовувати, адже хотів, щоб кожен кадр працював на загальну атмосферу. Натомість усі найцікавіші, провокаційні та тригерні сцени, як і планувалося, залишилися у фільмі.

Які ваші улюблені моменти у фільмі? Чи є сцени, які вам особливо подобаються або які були найскладнішими у створенні?

Найскладніша сцена стала однією з найулюбленіших. З неї і почну — це поцілунок Тоні Хижняк і Тараса Цимбалюка на тлі моря в Хорватії під хіт MONATIK'а А що?. Ця сцена коштувала мені нервового зриву й нецензурного крику на всю набережну мальовничого хорватського містечка Ровінь.

«Ця сцена коштувала мені нервового зриву й нецензурного крику на всю набережну»

Причина — технічні несправності великих кінематографічних вітродуїв, що мали створити ефект підльоту гелікоптера. Ми планували витратити на зйомку цієї ключової, дуже красивої сцени три години, але через ці (і не лише ці) факапи залишилося всього 20-30 хвилин. Це була катастрофа, момент, коли здається, що все пропало.

Але, всупереч усьому, ми зробили цю сцену неймовірно красивою та ефектною. Величезне спасибі позитивному й рішучому настрою наших чудових акторів — Тарасу Цимбалюку, Тоні Хижняк, Наталці Денисенко — та моїй знімальній команді. Це рідкісний приклад того, як командний дух і віра перемагають стрес.

Улюблені сцени я розділю на номінації:

• Улюблена екшн сцена: перегони вузькими вуличками Ровіня — у стилі комедійного європейського кіно.
• Улюблена романтична сцена: поцілунок героїв Наталки Денисенко та Павла Текучева під трек KOLA Цілуй.
• Улюблена шалена сцена: танець героїні Наталки Денисенко під хіт Вєрки Сердючки та стрибок у сукні в басейн.
• Улюблена художня сцена: фінальний монолог антигероїні у виконанні Яни Рай в церкві перед пожежею.
• Улюблена драматична сцена: щире розкаяння героїні Тоні Хижняк за зраду — просто перед церквою у вогні.
• Улюблена візуальна сцена: той самий поцілунок Тараса Цимбалюка та Тоні Хижняк на набережній під приліт гелікоптера.
• Улюблена пікантно-комедійна сцена: діалог героїв Наталки та Павла про те, що кожен із них краще робить собі сам.

А знаєте, чому всі ці сцени стали улюбленими? Бо вони створені разом із п’ятіркою неймовірно талановитих акторів. Ви точно їх знаєте.

Зараз фільми-антидепресанти дуже популярні серед глядачів. Що, на вашу думку, комедійне кіно сьогодні дає українцю?

Позитивні фільми дарують українцям ковток радості, легкості та емоційного заряду. Я помітив цікаву закономірність: найкращі комедійні фільми та пісні в США були створені наприкінці Другої світової війни та одразу після неї. Думаю, це свідчить про глибинні закони психології, які допомагають людині не втратити розум у найскладніші моменти. Можливо, саме тому добро прагне проявити себе у найтемніші й найтяжчі часи, щоб допомогти триматися. Як приклад, можна згадати пісні Френка Сінатри та знамениті новорічні хіти, як-от Let it Snow чи Christmas Songs By Sinatra.

«Позитивні фільми дарують українцям ковток радості»

Ми також відчуваємо емоційні запити наших глядачів. І, поряд із серйозними історичними стрічками та важливими темами, ми пропонуємо вибір позитивних фільмів, які дарують надію і радість.

Які меседжі особисто ви хотіли донести глядачам цим фільмом?

Перш за все — це те, що ми є частиною сучасного культурного світу, частиною світової культури, навіть у її найсучаснішому прояві. Це стосується форми подачі нашого кіно. І глядач має пишатися цим — пишатися українським кіно, популярним, масовим, без снобістських оцінок. Ми можемо створювати таке кіно, і це має бути для нас гордістю — гордістю за нашу індустрію та за те, як ми можемо себе проявляти.

Другий меседж, який я хотів донести, звучить у самому фільмі в кінці: «Час повертатись додому». Це не намагання когось звинувачувати чи морально оцінювати. Абсолютно ні. Це просто нагадування, можливо, з певною ностальгією, що частина залишиться, але частина захоче повернутись. Це форма вибору, де ми можемо підказати нашим друзям і родичам: «А може, час повертатись?», — і зробити це легко, приємно, з теплом і ностальгією. Третій меседж, мабуть, найголовніший: у нас було чудове життя, і воно обов'язково буде. Ми будемо подорожувати, думати про прості людські речі, які роблять нас щасливими — про пригоди, любов, живопис, гулянки, настрій, і все те, що робить людину щасливою. Це життя було, це життя буде, і ми на нього заслуговуємо.

Як проходив кастинг на головні ролі? Чому саме Павло Текучев, Наталка Денисенко, Антоніна Хижняк та Тарас Цимбалюк? Розкажіть про роботу з акторами на майданчику, можливо були якісь незабутні моменти, які залишаться в пам'яті надовго?

Я обрав найщасливішу четвірку акторів для нашого фільму. Кастинг пройшов дуже добре, і як ширяться чутки, Комаровський спробував усіх крутих українських акторів. Наталка Денисенко потрапила в фільм, можна сказати, не без труднощів. Спочатку її проби здавалися невдалими — принаймні, так вона сама вважала (я так не думаю). Але вона повернулася на другі проби й продемонструвала неймовірно сильну психофізику для головної героїні. Це був її момент.

Антоніна Хижняк потрапила до фільму майже випадково. Я не планував запрошувати її на проби, але Тоня, набравшись сміливості та впевненості, зустріла мене на звукозаписі й запитала: «Я чула, ти знімаєш фільм. Чому мене не запрошуєш?». Коли вона прийшла на проби і зіграла роль Лори, це було настільки влучно, що я обрав саме її, хоча в мене була вже інша кандидатка. Тоня вразила мене своєю природною відповідністю ролі.

«Я обрав найщасливішу четвірку акторів для мого фільму»

Тарас Цимбалюк став головним імпровізатором нашого фільму. На пробах він допоміг мені створити образ Марка, якого я довго шукав і не міг завершити. Тарас — настільки вільна людина, актор, що не боїться імпровізувати, ризикувати. Його акторська шаленість і свобода у грі стали ключовими для ролі, яку він ніколи раніше не грав — таку самоіронічну й сміливу.

А ось Паша Текучев потрапив до фільму останнім, коли зйомки тривали вже два тижні. Я довго шукав романтичного героя і не міг знайти ідеального. Вибачте, але Бред Пітт був зайнятий, а Джордж Клуні — вже пристойного віку. І ось я відкрив нове ім’я в українському кіно. Коли Паша прийшов на проби в парі з Наталкою, я одразу побачив хімію між ними — навіть таку ревність. Це було незабутньо.

Робота з цими акторами на майданчику була неймовірною. Вони не просто працювали, вони творили, віддавались повністю, вкладаючи себе в кожен кадр. Нас чекали неочікувані моменти, фізичні навантаження, недоспані ночі, стрибки у холодні басейни. Але актори були настільки закохані у своїх персонажів, розуміючи, що це не просто черговий серіал чи банальний фільм. Вони прагнули створити героїв, яких буде незабутньо любити світ, і вкладалися в це на 100%. Працювати з ними було одне задоволення. Кожен момент був незабутнім, і я не можу згадати жодного критичного, яким би я чи вони були незадоволені.

Знімання фільму відбувалися в Україні та Хорватії. Розкажіть, як відбувався процес зйомок за кордоном. Де знімати важче: вдома чи за межами країни?

Знімати за кордоном було складно з кількох причин, але найскладнішою, безумовно, була різниця у підходах до роботи. Найважче було синхронізувати стиль і швидкість роботи нашої української команди з іншими іноземними представниками. Ми працюємо дуже динамічно, часто понаднормово, і готові зробити все для хорошого кадру, як і латвійська команда. Натомість інші іноземні фахівці часто працюють у спокійному темпі, не поспішаючи і без надмірного ентузіазму. Ця різниця в підходах була однією з найбільших труднощів.

Загалом, знімати під час війни — це завжди виклик. Але ми всі налаштувалися на результат. Настрій зйомок за кордоном був настільки натхненний, що він здатен був перекрити всі труднощі організаційних процесів. Ми працювали з голлівудськими локаціями, що дозволило зняти фільм у справді крутих місцях, а висока динаміка та постійні переїзди додавали процесу неабиякої енергії.

Мовних бар'єрів не виникало. Як актори, так і команда вільно спілкувалися англійською, а іноді ми навіть знаходили спільне розуміння на хорватсько-українському рівні. Тому важко сказати, де було важче знімати. У кожній країні були свої особливості, і кожен етап приносив нові виклики, які ми долали разом.

Відомо, що покази фільму пройдуть також у країнах Європи, США та Канаді. Чи вже є реакція від іноземних глядачів?

Іноземні країни вже сказали своє «так» фільму Коли ти вийдеш заміж?. Прокат у США вже розпочався, і в перший день продажу квитків у Чикаго ми мали солдаут. Це дуже приємна новина, адже фільм знаходить свою аудиторію. Поки що не можу розкривати всі подробиці — це прерогатива моїх партнерів-продюсерів фільму, Андрія Ногіна та Олексія Лимаренка. Але можу запевнити: попереду багато цікавого!

Згідно з нашими планами, Коли ти вийдеш заміж? буде показаний у десятках країн — не п’яти, не восьми, а значно більше ніж десяти. Я отримую повідомлення від глядачів із США, які спеціально приїжджали до Чикаго з інших міст, щоб подивитися стрічку. Дехто навіть подорожував з інших штатів. На сьогодні ми представлені в різних містах США, але люди готові долати сотні кілометрів заради перегляду. Це неймовірно мотивує!

Як в цілому змінилося українське кіно після початку повномасштабного вторгнення? Як, на вашу думку, війна вплинула на кіновиробництво? Та які найбільші виклики.

Українське кіно зазнало кардинальних змін і, перш за все, змінився формат фінансування. Якщо раніше ми орієнтувалися на північного сусіда, його тренди, фінансові моделі та меседжі, то тепер ситуація абсолютно інша.

По-перше, меседжі стали глобальними, європейськими. По-друге, ми зосереджені на співпраці з європейськими та іншими міжнародними партнерами. Це є ключовим вектором розвитку.

Я намагаюся створювати всі свої фільми міжнародними за своєю суттю, а не лише локальними. Це важливо — шукати нові моделі співфінансування та партнерства з іноземними компаніями.

Найбільший виклик полягає в налагодженні цієї моделі міжнародного співробітництва. І це завдання не лише для Idea Films, а й для інших українських кінокомпаній. Ми вже маємо успішний кейс — один випадок можна вважати удачею, а два вже створюють систему. Тому наша мета — зробити міжнародну копродукцію стандартом.

Чому варто подивитись фільм?

Тому що це фільм-антидепресант, від якого ви зарядитеся порцією любові, натхнення, позитива та добра. Важкі часи, в яких ми живемо, кидають нам виклики, тому цей фільм стає своєрідним оазисом, який допомагає забути про турботи та відновити внутрішні ресурси.

Опишіть його трьома словами.

Легкий, життєрадісний та яскравий.

«Важкі часи, в яких ми живемо, кидають нам виклики, тому цей фільм стає своєрідним оазисом, який допомагає забути про турботи»

Ви першим відтворили у кіно події окупації Київщини в Області Героїв. А зараз зняли хітову комедію. Що далі? Розкажіть, чим плануєте здивувати глядача?

Цього року я планую зняти два фільми, орієнтуючись на українську молодь. Чому саме на них? Тому що їм зараз приділяється критично мало уваги. Війна, політика, економічні виклики — все це змушує молодіжний контент опинитися на другому плані. Але я хочу, щоб молодь розуміла: про них не забули. Важливо створювати такий контент, який буде цікавий і цінний для них, щоб вони не шукали альтернативу в чужому медіапросторі. Заборонити нічого не можна, але якщо український контент буде якісним, їм просто не доведеться шукати його десь ще. Ми маємо заповнити вакуум, що виник через відсутність молодіжного кіно та серіалів.

Також готую два кінопроєкти для молоді. Один з них ми почнемо знімати вже у квітні, і він вийде в прокат цього року. Другий — це молодіжний серіал, який стане чимось середнім між Sex Education та Ейфорією. Перший трейлер вже готовий, і протягом місяця ми проведемо всеукраїнську прем’єру. Я впевнений, що молодь оцінить.

Якщо пофантазувати, з ким із талановитих акторів мріяли б попрацювати?

З Марго Роббі і Джуд Лоу.

Який найважливіший висновок ви винесли особисто для себе за ці три роки повномасштабної війни?

Висновок дуже простий: я люблю свою країну.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Авантюрно-романтичний плейлист від DOROFEEVA, MONATIK, KOLA та інших: 13 хітів, які звучатимуть у фільмі Коли ти вийдеш заміж?