"Мені постійно хотілося додому, в Київ, адже саме тут я можу творити", — Тетяна Писанко, виконавча продюсерка проєктів Big Brave Events

Пізніше, після усвідомлення всього, що відбувалося, друзі з мене сміялися, адже 24-го лютого всі тікали, а я взяла форму та пішла на тренування. Тоді сказала: «В мене тренування за розкладом, нічого не знаю».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Нам тут жити»: Київстар, 1+1 media та Повернись живим запускають збір для 146 саперних груп заради розмінування країни

24-го лютого 2022 року життя кожного українця кардинально змінилося. Опишіть ранок того дня, як він розпочався для вас? 

Чесно кажучи, мені навіть соромно пригадувати, тому що тоді у мене був якийсь ступор. Зранку зрозуміла, що щось відбувається. Мені зателефонували та сказали, що росія бомбить Херсон. 

На 8:30 у мене було заплановане тренування у залі. Тож, попри все, взяла із собою спортивну форму та вийшла на вулицю, а там — апокаліпсис. Зателефонувала своїй тренерці, на що вона відповіла: «Я збираю валізи, ти теж тікай». Я ж сказала, що нікуди не збираюся. 

Побачивши величезні черги до магазину, у мене не було страху та паніки, як у всіх. Після обіду вдалося придбати необхідні речі. Тоді ж я і постелилася в коридорі. 

З Києва виїхала десь через тиждень. Напередодні мені зателефонував брат та сказав, що неподалік від його машини впав уламок від ракети. Він наголосив на тому, щоб я зібрала речі та поїхала. Я ж довго чинила опір, бо не розуміла взагалі, чому повинна кудись їхати. Зрештою, мозок увімкнувся,  я усвідомила, що потрібно виїжджати. Мене не було в Києві десь півтора місяця — від початку березня до 17 квітня знаходилася на Заході країни. На більше мене не вистачило. 

Мені постійно хотілося додому, в Київ, адже саме тут я можу творити.  

Які трансформації відбувалися з вами впродовж року? Як ви навчилися перемикатися та де брали натхнення?

Натхнення беру від своїх рідних людей, які залишилися поряд. Ще в ідеях, яких останнім часом з’являється досить багато, постійно хочеться щось робити. Перебуваючи в Івано-Франківській області, мені постійно хотілося додому, адже саме тут я можу творити. Також усвідомила одну важливу річ – ми повинні бути тут для того, щоб допомагати військовим, які перебувають на фронті. Вони нас захищають,  ми живемо завдяки їм, чому я повинна опускати руки?!

Щодо трансформацій, то стала патріотичнішою. Попри всі складнощі, встаю зранку та їду на роботу. Загалом думаю, що й люди стали більш зібрані, вже немає такої паніки, як в перші дні війни. 

Чи зупинялася з початком війни ваша професійна діяльність? 

Оскільки я була виконавчою продюсеркою «Танців з зірками», то можна сказати, що професійна діяльність зупинилася. Проєкт поставлений на паузу і мені прикро через це, адже я пару років жила цим шоу. Загалом танці та все, що з цим пов’язано, дуже близькі для мене речі. Вірю, що колись цей проєкт знову з’явиться на екранах. 

Коли ми робимо такі концерти та показуємо, що відбувається в нашій країні, світ не забуває про це і навіть більше підтримує Україну. 

Ви були залучені до організації благодійного марафону Embrace Ukraine – #StrivingTogether, що пройшов з Амстердаму. Розкажіть, чи складно реалізовувати подібні проєкти під час великої війни? І з якими викликами вам довелося зіштовхнутися?

На організацію марафону нам виділили півтора тижня, але довго не давали дозвіл на проведення знімань. Здається, що дозволили це робити в п’ятницю чи в понеділок, а вже наступної суботи мав відбутися концерт. Саме це і був найбільший виклик, адже за тиждень ми мали зробити все — розв’язати питання з логістикою, артистами, пересувними телевізійними станціями. Дякуємо нашим партнерам  Atlas  за допомогу. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Не пам’ятаю, що той березень я взагалі спала, адже це була цілодобова робота", — Наталка Щука про роботу в умовах війни

Варто відзначити й те, що в іноземців інший підхід до роботи, вони не такі божевільні, як ми. О восьмій годині вечора вже ніхто не працює. Вони нам казали: «У вас мало часу, ви ніколи не зробите цей концерт». Проте все одно у межах марафону нам вдалося об’єднати людей з усіх континентів навколо теми підтримки України. Сам захід відвідало понад 15 000 людей, а Digital-кампанія проєкту охопила близько 27 000 000 людей. Після того, як ми вже видихнули та усвідомили, ми щойно зробили, почали плакати від радості та втоми.

Крім цього, ви драйвили проєкт «Ти не один» — ламповий різдвяний вечір на телеканалі 1+1 Україна. Як вдалося залучити таку кількість артистів і організувати справжнє свято за доволі короткий проміжок часу?

Це був дуже складний проєкт і в нас було всього 2 дні на зйомку . Нам також допомагав Atlas, цей вечір ми знімали на їхній території, в однойменному клубі. Вдалося залучити велику кількість артистів та гостей, серед яких — Перша леді України Олена Зеленська. Вона чудова жінка. Ми прагнули створити різдвяний та домашній вечір без жодного пафосу, де б всі могли поговорити про війну та надихнутися на Перемогу. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Плюсуй українську»: команди 1+1 media та WAW поділилася дієвими порадами для переходу на українську мову

Зрозуміло, що розважальний контент наразі не на часі. Але яким ви бачите телебачення у найближчому майбутньому? Чого потребують глядачі?

Нещодавно була продюсеркою проєкту «Я люблю Україну» на телеканалі ТЕТ. Спершу ми вагалися, чи сприймуть це шоу глядачі. Але українці полюбили цей проєкт. Під час ефіру розкривається багато питань про нашу країну. До того ж серед гостей — багато зірок, які жартують та взаємодіють одне з одним. 

Переконана, що такі проєкти, як: «Ти не один» «Я люблю Україну», «Голос країни» — необхідні суспільству.

З ваших соціальних мереж стає зрозуміло, що ви захоплюєтеся танцями. Це виключно професійна цікавість, бо ви працювали на проєкті «Танці з зірками», чи щось більше?

Мені це завжди подобалося, проте відразу скажу, що не вмію танцювати. Так склалося, що в моєму оточенні було дуже багато танцівників. Завжди захоплювалася їхньою пластикою, емоціями тіла тощо. 

Якщо людина не вміє передавати словами свої емоції — танцем можна передати все.

Ви запустили майстер-класи в межах проєкту «Танець сили». Як у вас виникла ідея такої ініціативи? Яка її головна місія?

Коли почалася повномасштабна війна, зрозуміла, що людям не вистачає танців, аби спрямовувати енергію та вивільняти негатив.  Особливо гостра потреба в цьому є серед жінок. Дівчата емоційніше переживають події та накопичують все в собі, тому почала думати над тим, як можна допомагати не тільки Силам оборони, але й пересічним людям. Як розслабити, повернути до життя жінок, у яких найближчі люди воюють на передовій? 

Так і виник проєкт «Танець сили», який я реалізовую спільно з партнером, танцюристом, учасником шоу «Танці з зірками» — Олександром Прохоровим. Це не просто майстер-класи в студіях, це терапія для людей, які хочуть спробувати себе в чомусь новому. Проєкт створено для тих, хто хоче зрозуміти себе та своє тіло через танець, який дарує свободу. Ми хочемо створити певне ком’юніті жінок, а виручені кошти передавати на потреби нашим захисникам та захисницям. Наприклад, буквально нещодавно нам вдалося зібрати кошти нашій колезі, старшій режисерці ефірного промо Тані Табаченко. Незабаром плануємо їй все передати і на цьому з Олександром не будемо зупинятися. Вже думаємо про новий збір. 

До речі, в межах майстер-класів ми також додали нумерологію. І після завершення майстер-класів учасниці отримують класні подарунки. Були такі випадки, що після танців деякі дівчата плакали та казали слова подяки. 

Як ви підбираєте програму для майстер-класів? Відштовхуючись від вподобань та болей аудиторії, чи на власний розсуд?

Програму підбираємо по-різному. Зазвичай, шукаємо, придивляємося до хореографів, аналізуємо, що хотілося би саме людям. Вони інколи навіть і самі пишуть, що хочуть, а ми прислухаємося до них. Бальні танці завжди заходять, джаз та диско – також. Від них аудиторія завжди в захваті. 

Що ви зробите одразу після Перемоги? 

Поїду в Крим, в Судак, ми завжди туди їздили з бабусею та сестрою. Спершу занурюсь в море, потім буду багато гуляти та відпочивати. Візьму машину та відправлюсь в подорож, переїжджаючи з одного міста в інше.