«Мені завжди допомагає віра»: Павло Табаков розповів про свою сім'ю, боротьбу з раком і як його змінила війна

Напередодні концерту в Києві, який відбудеться вже 17 січня, український співак і композитор дав інтерв’ю сайту 1plus1, у якому розповів, як війна змінила не лише його творчість, а й внутрішнє відчуття відповідальності артиста перед людьми.

Виконавець, чий ліричний тенор свого часу підкорив мільйони телеглядачів і суддів вокальних проєктів, сьогодні значну частину концертів присвячує благодійності та підтримці військових, переселенців, лікарів і волонтерів. У розмові він зізнається: бачити очі людей у залі й відчувати, як музика стає для них точкою опори в найтемніші часи, — це особлива місія, яка надає його професії нового сенсу.

Табаков також поділився особистими переживаннями — спогадами про шлях після гучних перемог, про родину, дітей і творчу співпрацю з дружиною-сценаристкою, а також про боротьбу з онкологією, яку йому довелося розпочати напередодні повномасштабної війни.

Ви багато років працюєте на сцені. Як війна змінила ваше розуміння того, навіщо існує музика і яку роль артист може відіграти у час, коли країна щодня переживає втрати?

— Війна не змінила ставлення до музики, я як любив музику у всіх її проявах, так і люблю далі. От пісень на військову тематику стало більше, це факт. Тепер виходить 50/50 романтичні пісні і тематика болючого сьогодення.

Ваші благодійні концерти — це не просто виступи, а спосіб підтримати людей. Що ви відчуваєте в ті моменти, коли розумієте: музика стала для когось точкою опори?

— Звісно ж в такі моменти душа радіє, я бачу очі військових, очі тимчасово переселених українців, очі лікарів, волонтерів, ДСНСників і вони випромінюють радість, вдячність, любов. А головне що той сум, який вже оселився в душах українців за 11 років війни зникає хоча б на годину і це вже щастя!

Що стало найголовнішим уроком, який ви винесли після перемог у Голосі та Шансі? Не як артист, а як людина?

— Після конкурсів є злети, це слава, визнання, популярність тощо. Відповідно з’являється в житті багато людей, які хочуть з тобою дружити і бути до тебе причетним, коли ти на вершині. Як тільки популярність зникає, ці більшість з тих людей також зникає… Урок в тому, що завжди потрібно залишатись собою і знати хто ти є і куди ідеш, незважаючи на злети, падіння та випадкових людей у житті.

Коли ви згадуєте свої перші виступи, як думаєте — ви були сміливішим тоді чи стали сміливішим тепер?

— Перші виступи мали більше драйву і азарту, а сміливішим звісно я став тепер.

Чи є пісня, яку сьогодні ви вже не можете співати так, як раніше — бо змінилися обставини, досвід, внутрішнє відчуття життя?

— Напевно це пісня Небесну сотню, Господи прийми. Тепер нажаль усвідомлюєш що сотні переросли в сотні тисяч душ які відійшли з цього світу, ставши героями України.

Ви брали участь у багатьох великих проєктах. Чи є в особистому житті людина, чия думка для вас важливіша за думку журі, критиків і глядачів?

— Так це думка моєї дружини, доньки і учасників команди в проєкті Табаков.

Ви виховуєте двох дітей, і ваша донька вже бере участь у музичних конкурсах. Чи впізнаєте себе у тих її хвилюваннях і перших кроках на сцені?

— Так в мене двоє дітей, син Олексій більше цікавиться шахами і мовами, хоча досить добре почав грати на фортепіано. А от донечка не така, там характер, при всій м’якості голосу! В моментах поспати довше вранці, я себе впізнаю, а от в іншому вона інакша: перші кроки на сцені більші, хвилювання є але інше, бачення музики інше.

Ваша дружина — сценаристка. Чи трапляється, що в родині з’являється спільна творчість, народжена не на сцені, а у звичайних вечірніх розмовах?

— О! Це безперервний творчий процес, обговорення, дискусії та суперечки. Ну все, як в нормальній, творчій родині. (посміхається)

Раніше ви відверто зізнались, що перед початком повномасштабної війни у вас діагностували рак. Якщо говорити про внутрішню стійкість, що допомагає вам залишатися собою і дарувати людям музику навіть тоді, коли самі проходите випробування?

— Так, нажаль, такий невтішний діагноз мені поставили просто перед повномасштабною війною і я вимушений був їхати в Польщу на лікування. Мені завжди допомагала і допомагає віра в Господа Бога та віра моєї сім’ї в мене. Така підтримка допомагає подолати навіть складні життєві обставини.

Чи змінилося ваше відчуття радості та маленьких моментів щастя? Можливо, ви стали помічати те, на що раніше не звертали уваги?

— О так, тепер я стараюсь якомога частіше казати слово ДЯКУЮ! Дякую Господу за життя, дякую сім’ї за підтримку, дякувати за все і хороше і не дуже, бо це і є життя, яке нам подарував Бог.

Коли ви думаєте про свій найближчий концерт — що, на вашу думку, він може дати людям сьогодні? Яке переживання ви хочете подарувати слухачам у цей непростий час?

— На своїх концертах я хочу подарувати людям відчуття любові, піднесеного настрою, глибоких думок і залишити післясмак емоцій та пісенних лейт-мотивів ще надовго.

Якщо б ви могли повернутися до себе 20-літнього, що б сказали йому. Яке питання поставили б собі?

— Чи не хочеш ти, 20-річний Павло Табаков, рухатись швидше і писати музики більше? Якщо хочеш, то зроби це негайно!

Зазначимо, новорічно-різдвяний концерт Павла Табакова під назвою Любов Жива відбудеться у неділю, 17 січня о 18:00 у Києві в Культурному центрі «Печерськ Палац», що на Арсенальній.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Це було на межі життя та смерті»: переможець Голосу країни Павло Табаков вперше розповів про свою хворобу на рак 3–4 стадії