На 8-ому ОМКФ режисер Сергій Лозниця  і відома акторка Лія АхеджаковаНа українській прем'єрі стрічки «Лагідна» Лія Ахеджакова розповіла, чому майже не знімається представили фільм «Лагідна», що від України претендувала на «Золоту пальмову гілку» 70-го Каннського кінофестивалю. Символічно, що одразу після французів стрічку побачили саме українські глядачі. Режисер розповів, як  він  «врятував» головну героїню від смерті і що залишилося поза камерою. 

ФАНТАСТИЧНА ЖІНОЧА ДОЛЯ

Цей фільм я задумав ще коли ми знімали першу картину «Щастя моє». Мені прийшла на думку ідея створити фільм про жіночу долю як другу частину «Щастя мого». Це був 2009 рік, з того часу я зробив ще один фільм, потім ще, і тільки 2015-го року написав цей сценарій. Чому «Лагідна»? Я почав думати про фантастичну розповідь Достоєвського. Якщо ви пам’ятаєте, там історія ведеться від першої особи людини, яка залишилась в живих. На той момент це було інноваційно в літературі, так ніхто не писав, тому Достоєвський так і назвав свою оповідь фантастичною.

 

Я хотів створити картину, в якій героїня, все ж таки, не кидається з вікна після всіх принижень і робить Вчинок. У мене було небагато варіантів кінцівки: її забирають до в’язниці, з нею щось стається, вона їде. Жоден варіант не відповідав ідеї, не торкався суті. Був тільки один вихід – такий собі старий студентський трюк – якщо не знаєш, чим закінчити, необхідно закінчити сном. Все інше написалось саме по собі – ти ніби розмовляєш з персонажами і просто записуєш за ними. Якась форма шизофренії. Хто писав сценарії, той зрозуміє. 

ПОЗА КАДРОМ

Я не був впевненим, що картина відбудеться. Не в тому сенсі, що ми прийдемо, актори зіграють, оператор зніме, ні. Ти розумієш, відбулась вона чи ні, після перегляду монтажу першого епізоду. 

Фільм – це код, який потрібно розгадати і режисер не до кінця знає, що там закодовано.

За два тижні до зйомок у всіх вже була ясність, як і що ми робитимемо, що стоїть на меті тієї чи іншої сцени. Все, що можна зробити до зйомок, потрібно зробити до них. Не варто вирішувати щось потім, бо є ризик щось втратити, а вам ще потрібен час для нюансів, для роботи з тонкими речами.

Ми кожного вечора зустрічались з командою і обговорювали, що зробили сьогодні, що зробимо завтра. На кожен день робився викличний лист: хто і куди їде, коли приїжджає, що за локація. Це дисциплінує, так ви починаєте відчувати час.

ВІЙНА ЗА СВІТОГЛЯД

Що пропонує мітець? Він пропонує свій погляд. Те, що ми самі сформулювати не можемо, а митець - може. І цей світогляд - важлий. Так Сталін правильно робив, з точки зору Сталіна, що прибирав тих, хто може формулювати. Тому що єдине «правильне» формулювання має належати йому.

Війна за світогляд існує. Наскільки швидко це відубвається, я не знаю.

Те, що ви бачите в кіно, ви бачите навколо себе: як оформлені вітрини, газети, веб-сторінки. Це пов'язані речі. Я організовую кадри. У мене там не хаос, у меня там порядок. І його я пропоную вам. Пройовши через це, можна подумати разом. 

Мати свій кінематограф у незалежній країни - це дуже важливо. Стратегічна задача, на мій погляд. 

ФІЛЬМОГРАФІЯ

2010 — «Щастя моє» — перший художній фільм, що представляв Україну в конкурсній программі Каннського фестивалю. 

2012 — «У тумані» — спеціальний приз FIPRESCI  65-го Каннського фестивалю.

2017 — «Лагідна» — претендент на «Золоту пальмову гілку» від України.