Як маріупольського художника Архипа Куїнджі, який присвятив свою творчість Україні, привласнила собі росія: "Реальна історія" з Акімом Галімовим

Минулого року росіяни викрали з Маріуполя картини українського художника Архипа Куїнджі. Доля полотен досі невідома. Ім’я всесвітньовідомого українця Кремль привласнює собі вже два століття. Як можна називати російською людину, що народилася та виросла в Україні, а згодом свої найвідоміші твори присвятила українській природі? Акім Галімов у новій “Реальній історії” розповів про життєвий шлях талановитого митця.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як росія повторює методи анексії Криму та дискримінацію кримських татар: “Реальна історія” з Акімом Галімовим

Маріупольське дитинство

Всесвітньо відомий художник народився 27 січня 1842 року в Маріуполі. Він походив з родини греків, яких свого часу російська імператриця Катерина ІІ змусила виїхати з кримського Бахчисараю. Малий Архип рано став сиротою та залишився з родичами. Він жив у мальовничій місцевості річки Кальміус та Азовського моря, чиї пейзажі згодом відобразив у картинах. Куїнджі здобув мінімальну освіту та з 10 років почав працювати. У 13 років мав роботу у торговця та у вільний від справ час розмальовував стіни вугіллям. Малюнки хлопця вразили його наймача, і той порекомендував Архипу поїхати до Феодосії та стати учнем Івана Айвазовського. Митець таланту Куїнджі не оцінив, тому після 2-3 місяців у Криму розчарований юнак повертається до рідного Маріуполя. Там він починає працювати ретушером фотографа. Назбиравши коштів, Архип Куїнджі у 24 роки їде навчатися живопису до Санкт-Петербурга.

Творив себе сам

Художня академія в Петербурзі не прийняла Куїнджі ні з першого, ні з другого разу. Він знову влаштовується ретушером та приєднується до Товариства пересувних художніх виставок. Як член цієї організації, українець вперше представляє публіці картину “Татарська сакля в Криму…” та отримує схвалення академіків. Художник стає вільним слухачем навчального закладу та закінчує його в 1878. Через брак попередньої освіти Куїнджі не вдається скласти іспити з базових наук, проте митець сам продовжує опановувати фізику, астрономію тощо. Набуті знання він використовує у роботах: саме завдяки власним дослідженням фарби та законів фізики йому вдається створити своє фірмове освітлення на картинах. Щоліта художник їздить до рідного Маріуполя та робить замальовки свого найбільшого натхнення — української природи. Повертаючись до Петербурга, він по пам’яті відтворював краєвиди на полотні. 

Той, хто підкорив світло

У 1880 в Санкт-Петербурзі Куїнджі представляє публіці свою найвідомішу роботу — “Місячну ніч на Дніпрі”. Це була єдина картина на виставці, зала з експозицією була повністю темною, а відвідувачів запускали малими групами. Утворилася ілюзія, наче полотно спеціально підсвічують, хоча насправді ніяких додаткових технологій застосовано не було. Поговорювали, що художник вдався до диявольської допомоги чи використав флуорисцентні фарби. Люди годинами стояли в чергах, щоб на власні очі побачити магічну картину українця. Загалом виставку відвідало близько 13 тисяч осіб за 2 тижні, і це нечуваний успіх за тогочасними стандартами. Аж раптом, після грандіозного визнання та ще низки кількох не менш успішних виставок, Архип Куїнджі зникає з публіки та їде з імперської столиці.

"Місячна ніч на Дніпрі" (1880). Зображення: Wikipedia.com

Чому Куїнджі став самітником

За свої роботи українець виручив чимало коштів та інвестував у нерухомість. У 1875 він одружився з маріуполькою Вірою Шаповаловою-Кетчереджи. Згодом подружжя переїхало до Криму та жило дуже скромно. Мистецтвознавці достеменно не знають причин такого рішення, проте називають можливі два фактори, які на нього повпливали.
Перший випадок — доля улюбленої роботи художника “Місячна ніч на Дніпрі”. У 1880 за величезну суму він неохоче продав її російському князю. Новий власник вирішив взяти полотно з собою у подорож Атлантичним океаном. Митець був категорично проти цього рішення, адже морське повітря пошкодило б картину. Попри протести Куїнджі, “Місячна ніч на Дніпрі” таки провела на воді 2 роки. Художник мав рацію: полотно повернулося дуже пошкодженим. 
Друга причина пов’язана з Товариством пересувних художніх виставок, яке українець покинув незадовго до історії зі своїм шедевром. Причиною стала анонімна стаття з критикою творчості митця та звинувачення його у непрофесіоналізмі. Як виявилось згодом, автором був передвижник. Не в змозі добитися виключення заздрісника з товариства, Куїнджі йде сам.
У березні 1883 Архип Куїнджі дає крайню на наступні 20 років виставку в Києві. Нові картини художник не показував нікому два десятиліття. Він говорив, що не буде виставляти робіт, поки не зможе дати мистецтву щось нове.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як історія російсько-української війни 17 століття перегукується із сьогоденням: “Реальна історія” з Акімом Галімовим

Професор Куїнджі

У 1894 художник стає професором живопису та отримує запрошення від академії — очолити власну майстерню в Санкт-Петербурзі. Українець погоджується та з головою поринає в роботу. Професор Куїнджі швидко стає улюбленцем студентів, адже має індивідуальний підхід та людяно ставиться до своїх учнів, за потреби фінансово допомагає. Так, влітку 1896 він робить нечуване для тогочасних академіків: на власні кошти відправляє найталановитіших студентів до Криму писати етюди. Саме лояльне ставлення в результаті стає причиною звільнення з академії: під час студентського страйку українець намагається домовитися про його припинення з учнями без відома ректора, чим розлючує керівника.
Після цієї події подружжя Куїнджі знову повертається до свого кримського маєтку, а митець рушає у подорож Європою з деякими своїми студентами. У 1910 році художник хворіє на запалення легень та, попри всі старання дружини й учнів, помирає 24 липня. 

Брехня, крадіжки та привласнення усього, що подобається собі, — звична російська поведінка. Тогоріч українським мистецтвознавцям вдалося домогтися того, щоб в одному з найбільших музеїв світу The Metropolitan Museum of Art в Нью-Йорку почали підписувати Архипа Куїнджі як українського художника. Такі зміни важливі, адже, окрім відновлення історичної справедливості, вони тако ж руйнують міф про "адін народ".

Детальніше про життя Архипа Куїнджі дивіться в "Реальній історії":