«Я збирав матеріал для #гуднайтшоу все життя», — Валерій Жидков

Валерій Жидков — ведучий шоу Вечірній Київ і програми ЧистоNews, один зі сценаристів  Вечірнього Кварталу та інших проектів студії Квартал 95. Свою кар'єру гумориста він почав у якості учасника команди КВК, отримавши сценічне ім'я «Тамбовський вовк». Зараз Валерій виступає з авторськими номерами в проекті Вечірній Квартал на 1+1 і сольними концертами.

У новому проекті #гуднайтшоу відомий гуморист представить іронічні монологи про події в країні та світі, про культуру, шоу-бізнес і релігію, про роботу на телебаченні, а також тонко і гостро буде жартувати на побутові теми, розповідати смішні історії про відомих людей і про себе.

— Зйомки #гуднайтшоу відбуваються у Театрі на Подолі. Вибір місця випадковий або просто гумор — це таке же складне питання, як і архітектура? До слова, як вам оновлений театр?

— Коли озвучили можливі місця майбутньої зйомки, і я побачив у списку Театр на Подолі — я ні про яке інше місце думати вже не хотів. Якось все зрослося. Це ніби й театр, але новий, який не пропах пилом — ідеальне місце для експерименту. А #гуднайтшоу для мене експеримент, в ньому є певний виклик і собі і оточуючим. Так само як в архітектурі Театра на Подолі. До того ж він обладнаний за останнім словом техніки, так що кращого місця було просто не знайти. Вдячний всім його співробітникам за те, що дали притулок.

—  #гуднайтшоу — історія більш камерна і особиста. Як народилася ідея? Довго збирали матеріал?

— Матеріал збирав дуже довго. Все життя. Все, що звучить зі сцени #гуднайтшоу, — це все мої особисті думки, погляди і переживання. Я, ясна річ, подекуди можу прикрасити для більшого ефекту, але тільки якщо це не спотворює правду.

Стендап — один з найскладніших гумористичних жанрів. На сцену Кварталу 95 вивиходили з «підказками» в руках. В #гуднайтшоу просто берете мікрофон і, здається, що імпровізіруете. Як до такого взагалі можна підготуватися?

— Насправді імпровізації в #гуднайтшоу практично немає. Я можу, звичайно, відреагувати на репліку із залу, але це не є головним завданням шоу. Що стосується складності стендапу, запам'ятовування тексту це якраз найпростіше в цьому жанрі. Найскладніше — написати його так, щоб це було не тільки смішно, але і цікаво.

— Як ви для себе визначаєте, про що можна жартувати, а про що ні? Наприклад, навколорелігійні теми — це великий ризик завжди. Де знаходиться ваша межа самоцензури?

— Я вважаю, що заборонених тем бути не повинно. Питання не в тому, про що ти жартуєш, а в тому, що ти маєш на увазі. Що стосується моєї програми про релігію —  це не те, що «дивіться, який я сміливий, вирішив посміятися над Ноєм і Адамом». Головна її думка в тому, що віра — це щось набагато більше, ніж знання легенд і дотримання церковних обрядів. А вийшло у мене це сказати чи ні — подивимося.

— За вашими спостереженнями, сприйняття гумору українським суспільством змінюється? Воно стало вільнішим або консервативним? Від чого це залежить?

— Таке поняття як «консервативність» на мій погляд, до гумору взагалі не може бути застосовано.

Не можна змусити людину над чимось не сміятися.

Особливо, якщо йому це цікаво. Змінюється не сприйняття, змінюється саме суспільство — відповідно змінюються теми для гумору. Так завжди було і завжди буде.

— Коли дивитеся серіали або читаєте книги про коміків, що відчуваєте? Впізнаєте себе або сперечаєтеся з авторами?

— Як на мене, бачити коміка на сцені набагато цікавіше, ніж спостерігати за його життям. Принаймні, якщо це хороший комік.