Марічка Падалко розповіла, які риси характеру мріє бачити у своїх дітях

Марічка Падалко одна із тих телезірок, яким вдається гармонійно поєднувати роботу і особисте. Ведуча "ТСН. Ранок", "ТСН. День" і "Маріччиного кінозалу" на "1+1" працює за покликанням і при цьому лишається люблячою мамою, дружиною і коханою жінкою. Про ці іпостасі свого життя Марічка розповіла ivona.bigmir.net у межах проекту "Супермама".

- Марічко, як вам вдається  бути успішною і давати раду трьом дітям?

- По-перше, три дитини не в один день народилися. Спочатку я вчилася бути мамою однієї дитини, потім - двох, потім - трьох. Якщо жінка має дітей і працює, значить, їй так подобається. Але це не означає, що на неї варто рівнятися. Для кожної жінки це індивідуально - працювати або ж бути домогосподаркою. Головне, дослухатися до себе і зрозуміти, що робить тебе щасливою - тільки материнство чи ще й професійні інтереси. Для мене найуспішніша формула, це коли всі сфери мого життя наповнено. Колись більше наповнена одна, колись - інша. Але для мене важливо бути мамою і професіоналом, а також залишатися дружиною і коханою жінкою.

- Марічка, є дві категорії жінок. Для першої - головними є діти, для другої - коханий чоловік. До якої категорії належите ви?

- Я намагаюся належати до другої, тому що до першої належати легко. У нас це закладено. У слов'янських жінках споконвіку це виховувалося.

- Які риси характеру ви насамперед хотіли би бачити в своїх дітях?

- Думаю, це - незалежність і вміння домовлятися. Вони можуть здатися трохи протилежними. Але саме їх я хотіла би бачити в своїх дітях. Уміння йти на компроміс, поступатися - ще одна риса, необхідна для дітей з багатодітної родини. І, звичайно, ці риси дуже цінні в житті кожної людини.

- А якими рисами мають володіти хороші батьки, аби виховали гідних дітей?

- Мені здається, що головне - це любити, а все інше - це вже залежить від обставин. Бо любити дитину - це не так, як любити чоловіка. Бо чоловіка ти любиш, розлюбила-розійшлася. Ти можеш сама вибирати. А з дитиною - ти вже її народила, ти її не вибирала, тобі її Бог послав. Ти приймаєш її такою, якою вона є. І важливо не намагатися її змінювати відповідно до своїх очікувань. П'ять років тому я брала участь у проекті "Танцюю для тебе", в якому кожна пара, боролася за мрію дитини. Тоді ми багато говорили про те, про що мріють діти. У дітей нашого покоління питання: "Про що ти мрієш?" практично не існувало. Воно було схоже на: "Чи полетиш ти в космос?". А насправді дуже важливо питати у дітей, про що вони мріють, бо тільки ті діти, які мріють, стають дорослими, які чогось досягають. Однозначно, діти з мріями досягають більшого.

- Вам доводиться карати дітей? Які у вас методи покарання?

- Мій головний принцип - не торкатися до дитини.  Я  вважаю, що це пережитки, жахливі, принизливі для дитини і для батьків - теж. І я цього не роблю, хоча іноді так і хочеться тріснути. Для мене хороший вихід - вдарити, наприклад, рукою об стінку. Дитина не постраждала, і мамі легше стало. Діти повинні розуміти, що таке обмеження. Для нас це - мінус мультик або мінус день на комп'ютері. Коли вони були маленькі, я їх на кілька хвилин садила на лавку. А зараз це обмеження в розвагах або обмеження в солодкому.

- Як ви любите проводити вільний час з дітьми?

- На жаль, на будь-які розважальні заходи зараз ходимо дуже рідко. Це пов'язано з тим, що відбувається в країні. По-перше, мені самій зараз не хочеться розваг. Та й діти достатньо дорослі, щоб вже розуміти, що адекватно, а що - ні. Так, ми ходили з дітьми на свято ВДВ у військовий госпіталь, щоб вони розуміли, що в країні відбувається. Ходили на парад в День Незалежності.

Дитина змалку повинна розуміти, що якщо в його країні щось трапилося, то на нього це теж впливає. Я дітей не навантажую всякими подробицями, але пояснюю їм, щоб вони теж відчували себе причетними до подій.

Вони розуміють, чому дні народження святкуються скромніше. Зараз ми більше часу проводимо з дітьми вдома,почали більше читати.

- Ваші діти ходять на якісь гуртки, курси?

- Так. Міша ходить на карате двічі на тиждень. Маша - тричі на тиждень на хореографію і двічі на тиждень до логопеда. І Катя - на гімнастику. Ми ще зазвичай ходили в басейн, але поки у Маші логопед, зробили перерву. У нас все дуже близько, я обираю секції так, щоб вони були недалеко від будинку, куди можна дійти пішки.

- Вам хтось допомагає з дітьми?

- Зараз до нас тричі на тиждень приходить няня. І це та сама няня, яка мені періодично допомагала, коли Маша народилася. Якщо діти захворіли, вона посидить з ними вдома. Або, навпаки, якщо вони всі здорові і я цілий день з ними бігаю, вона може допомогти з прасуванням. Я як почала з першою дитиною все прасувати, так і продовжую, у мене це як така "Манечка" - все випрасувано, все в стопочках.

- Ви спеціально худнули після пологів? Сиділи на дієті, ходили до спортзалу?

- Так. Я все життя худну, тому що я дуже схильна до повноти. А враховуючи маленький зріст, на мені все це одразу видно. Після третьої дитини, мені, звичайно, довелося зовсім важко. Спочатку мені нічого не допомагало скинути вагу після останніх пологів. Але потім, все-таки, звичка, яка вже багато років зі мною - не їсти після шести, допомогла схуднути. Якщо ти весь день харчуєшся не дуже правильно, але не їси після шести, все одно схуднеш. І навпаки, ти можеш прекрасно сидіти на фруктах і овочах весь день, але прогрес буде маленьким, якщо їси перед сном. Тим більше, мій режим харчування допомагає мені добре вписуватися в робочий ритм, тому що я працюю вранці, встаю дуже рано, і мені вранці завжди хочеться їсти. Відповідно, я намагаюся на ніч не їсти не тільки через проблеми з вагою, а ще через те, що нічна їжа погано позначається на обличчі, а я повинна виглядати добре. Хоча, звичайно, буває складно. Буває й таке, що після шести не їси, а об одинадцятій відкриваєш холодильник і розумієш, що не можеш не перекусити, бо не заснеш.

- Материнство змінює жінку?

- Так, я по собі бачу й по жінках, яких знаю. Материнство змінює жінку на краще.  Всі стають добрішими, красивішими, більш терплячими. З мамами легше домовлятися.

- Ви ще дітей хочете?

- Мені вистачає (усміхається). Хоча, ніколи не говори ніколи. Якщо завагітнію, звісно, народжуватиму.