«Життя в окупації: медіаміст з ТОТ»: завершується національна кампанія діалогу та солідарності з українцями, які живуть чи перебували в тимчасовій окупації
Завдяки проєкту люди з підконтрольних Україні територій висловлюють свою підтримку співвітчизникам.
У березні завершується національна кампанія «Життя в окупації: медіаміст з ТОТ», яку запустила група 1+1 media у січні 2023 року за підтримки благодійної організації «Смарт Ангел». Проєкт обʼєднав історії людей, які відчули на собі реалії життя в тимчасовій окупації рф. Так, починаючи з січня, в межах двомісячної кампанії вийшло 16 телесюжетів ТСН у марафоні «Єдині новини» та в програмі «Сніданок з 1+1» на телеканалах 1+1 Україна і ТЕТ, присвячені цій важливій темі.
Завдяки проєкту люди з підконтрольних Україні територій не лише дізнаються про поточну ситуацію в тимчасово окупованих рф містечках та селах, а й висловлюють свою підтримку співвітчизникам. Так, кампанія висвітлила реалії життя мешканців Маріуполя на Донеччині, Ізюма та Вовчанська на Харківщині, Бердянська і Мелітополя на Запоріжчині, Скадовська та Нової Каховки на Херсонщині, Сум, Снігурівки на Миколаївщині, Сєвєродонецька і Луганської області, а також Криму.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як підтримати дитину, рідні якої на фронті (поради від Мінреінтеграції)
У спеціальному матеріалі підбиваємо ключові підсумки кампанії та спілкуємося з командою проєкту.
«Завдяки спільним зусиллям 1+1 media, Starlight Media та «МегаАльянс», українці почули реальні історії співгромадян, які розповіли про свій досвід життя в окупації від першої особи у серії інтерв'ю. У свою чергу, українці від маріупольців – до лисичанців почули слова підтримки і розуміння, а також отримали поради - як поводитися, щоб убезпечити себе та близьких, як отримувати правдиву інформацію в умовах окупації, як діяти у випадку примусу до виїзду та інші практичні поради», - розповідає команда.
Роман Андріюк, продюсер проєкту від «Сніданку з 1+1», зазначає, що ранкове шоу є точкою опори для українців, а реалізація проєкту «Життя в окупації» стала своєрідною місією для команди:
«Побачити життя в тимчасово окупованих містах зсередини допомогли особисті історії українців. Вони змушені переживати жахи окупації, проте навіть за таких умов більшість вірять у те, що скоро зможуть повернутись до вільного життя. Завданням проєкту було підтримати таких українців, а ще дати зрозуміти, що Україна з ними, що кожен українець відчуває та бачить їхні проблеми».
Надія Оненко, продюсерка проєкту від ТСН:
«Узятися за проект нас спонукав високий інтерес у суспільстві до життя на окупованих територіях. Через тиск і переслідування, інформація про життя на окупованих територіях вкрай скупа. Ті люди, які не мають там родичів, можуть дізнатися, що відбувається у Маріуполі чи, приміром, Бердянську, лише з медіа. Особливо важливо для них, щоб це були медіа, які подають перевірену інформацію, а не перекручують її заради хайпу та для маніпуляцій. Для нас це теж стало викликом, тому ми перевіряли кожного героя – його бекграунд і репутацію.
Переконана, подібні проекти сприяють тому, що ті українці, які тимчасово опинилися на окупованій території, мають можливість донести свої переживання і не почуватися полишеними напризволяще. А усім іншим – зрозуміти, як виживають і з якими викликами зустрічаються люди, які вимушені жити в окупації».
Про реальні історії українців у проєкті
Українці засвідчують, що окупація супроводжується численними порушеннями прав людини і цілеспрямованим знищенням життєвого простору українців – від домівок до права здобувати українську освіту. Такі історії також показали роль деяких місцевих лідерів під час війни:
«У квітні місяці у сусідніх громадах уже було насаджено окупаційну владу. Також вони набрали так звану окупаційну поліцію у містах, і я все ще перебував на території громади, вважав що не можу просто так, без видимої або вагомої причини, покинути населення, яке мене обрало», - поділився у своєму інтерʼвю Станіслав Захаревич, голова Софіївської сільської ради на Запоріжчині, який пережив 34 дні полону.
З приходом окупаційної влади пан Станіслав відмовився співпрацювати з росіянами та до останнього залишався на своєму робочому місці. Лише після полону він прийняв рішення виїхати.
Жителька Северодонецька і волонтерка, Ольга Жидкова, висловила свою думку, чому мешканці Луганщини не завжди виїжджають з окупації. «Місто зруйновано. За моїми підрахунками, зруйновано десь 90%. Саме мого району, де я жила. Його просто немає. Є лише нариси будинків». Попри тотальну розруху, у місті продовжують жити люди. Пані Ольга каже, що більшість із них не виїжджає, бо боїться втратити своє майно через масове мародерство і присвоєння майна українців.
«З якоюсь періодичністю відбуваються обшуки, з якоюсь періодичністю відбуваються затримання… Спротив на півострові - це намагання залишитися тим, ким ти є. Спротив на півострові – це зберегти критичне мислення, спротив на півострові – це зберегти свою ідентичність», - висловлює свою позицію Наталя, жителька Криму, у сюжеті Сніданку з 1+1.
Щодо освіти в окупації – директор профтехучилища з Нової Каховки Ігор Сердюк поділився у програмі ТСН, що зараз частина дітей змушені майже підпільно навчатися за українськими програмами. «Вимагали тільки одного – співпраці. Або казали, що ти тут, в цьому підвалі, і здохнеш», – після перебування у в'язниці через відмову переводити навчальний заклад на російську систему освіту, пану Ігорю довелося виїхати за кордон, де він продовжує навчати своїх студентів.
Часом такі особисті оповіді містили розповіді про опір окупантам з боку українців та правдиві реалії руйнувань у містах, залякувань і насильства, ставлення окупантів до місцевих мешканців та намагання вкорінити «рускій мір» будь-якими засобами. Тому частина героїв сюжетів переймались за власну безпеку та безпеку своїх рідних і просили приховати їхні обличчя або не наважувалися назвати свої справжні імена, ще частина українців - так і не ризикнули з'явитися в ефірі.
Така серія телесюжетів отримала здебільшого емоційні відгуки серед аудиторій соціальних мереж. Глядачі з емпатією ставляться до непростих історій українців, висловлюють захоплення їхніми героїчними вчинками та сміливістю тих, хто наважився відкрито поділитися з медіа своїм досвідом життя в окупації. Загалом авторам проєкту вдалося охопити аудиторію у 13 млн.
Відгуки героїв про важливість цієї кампанії особисто для них
Після перегляду телесюжетів родичі та друзі героїв висловлюють вдячність за те, що вони говорять правду про окупацію.
«Багато хто сказав, що я озвучила те, що вони не наважуються сказати вголос. Буде важко і довго, але ми повернемось обов'язково – сильні та оновлені», - відгукується Ольга з Сєвєродонецька, інтерв'ю з якою переглянули її друзі та знайомі.
Лікарі зі Снігурівської лікарні, які ризикували своїм життям, та зуміли вберегти українських захисників, отримують слова вдячності та поваги від колег і місцевих жителів як справжні герої свого міста.
«Люди дізнаються правду, дякують. Вчора семирічний хлопчик впізнає мене як того, кого показували у телевізорі, підходить і тисне мені руку», – ділиться пан Валентин, герой сюжету про героїчний колектив Снігурівської лікарні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Я ніколи не очікував, що війна загостриться по всій країні", — Орландо Блум приїхав в Україну (фото)
Для інших запрошених до інтерв'ю українців це стало можливістю анонімно пояснити свій вибір і непрості рішення під час війни, як, наприклад, для пані з Бердянська, чия сім'я залишилася на ТОТ і має власний аграрний бізнес з найманими працівниками.
«Ми фермери. Чоловік займається землею. У нас є працівники, ми не можемо нікого залишити та виїхати, тому що все заберуть», - поділилася в ефірі 1+1 Україна Наталія, жителька Запорізької області.
