Батько Кузьми: «Раніше недооцінювали його пророчих пісень»

Батько Андрія Кузьменка про біль від втрати єдиного сина

Поделиться:

Вікторе Кузьмичу, дуже приємно з вами познайомитися. Ми були гарно знайомі з вашим сином протягом довгих років. Цей рік ювілейний – цього року Андрієві було б п’ятдесят! Дуже багато вшановують пам'ять Андрія. Вам, напевно, як батькові, це приємно, але й з іншого боку – це й боляче.

- Я з вами вже знайомий з тих пір, коли Андрійко познайомився з вами. Ми бачили усі ваші інтерв’ю з ним, усі подорожі, і дуже тішилися, що вам там було дуже комфортно, і що ви так гарно затоваришували. Нам його дуже не вистачає, тому що ми жили ним, а він жив нами.  Він нас возив із собою в подорожі: ми були в Римі, в Стамбулі, в Парижі, в Софії. Нас нічого не обходило. «Татко, мамцю, у вас паспорти є? Так, давайте їх мені, а через три дні я приїжджаю, щоб були готові!».

Андрій взагалі був дуже легким на підйом. Коли ми їхали з ним знімати програму до Барселони, то він вирішив це буквально за кілька днів. Розумію, що так само було і з вами.

- Він інакше не міг. Він просто хотів своєю любов’ю відсторонити нас від усіх труднощів. Ми маємо на флешках записи кожної нашої подорожі, часто їх переглядаємо, і, по суті, весь час тепер з ним. Він – у нашому серці,у  наших думках та у наших стремліннях. Для нас зараз дуже важлива онучка Варвара, донька Андрія. Вона зараз вже на п’ятому курсі медичного університету у Києві, вчиться добре, і це нас радує.

Як ви з дружиною допомагали онуці пережити таку важку втрату?

- Онучка дуже важко переживала цей період, ми зверталися і до лікарів. Вона і до цього часу ще не може отямитися, так само, як і ми. Вона була єдина доця у свого тата, а в нас він був єдиний син.

На честь ювілею Андрія на «Арені Львів» українські артисти зробили величезний концерт, і всі співали його пісень. Вас це не за засмучує, що за життя Андрія його пісень співали менше, аніж співають зараз. І популярність його була, можливо, трошки менше, ніж зараз, посмертно.

- За його життя його пісень тільки слухали. А як Андрійка не стало, люди почали вдумуватися у ті глибокі філософські пророчі тексти. І власне це багатьох людей і навернуло до його пісень.

Яка ваша пісня найулюбленіша?

- Він написав пісню «Мам». Мені дуже багато людей ставили запитання: «Коли він напише пісню про тата?». Я кажу: «Пісня про тата вже є – «Сам собі країна» ». Там такі слова «не твоя вина - що ти батька свого син, а твоя біда – не вміти бути ним». Оця пісня і була про мене.