Не вийшло ані контрабандиста, ані митника: Дзідзьо згадав свої попередні роботи
Артист плакав під час роботи на митниці
На прем’єрі стрічки «DZIDZIO Контрабас» Дзідзьо розповів, де брав історії для кіно.
Кіно про контрабанду між Польщею та Україною. Там наведені реальні історії?
–Там правди 90 відсотків. Катю, чесно, я не возив жодного разу контрабанди. Єдиний раз ми поїхали у Польщу на Маланку грати вечорниці для українців. Мені сказали: «Візьми собі три пляшки горілки і там продаш». Це було у бідні роки для артистів. Я взяв ті три пляшки, але дуже стидався їх продати. Коли прийшли купляти поляки, я застидався і ми просто їх випили.
Яка з історій у фільмі є реальною та смішною з твоєї практики або практики твоїх знайомих?
–Усі наслухані цих історій, бо кожен, хо живе на Західній Україні - усі займалися, усі колеги. Я навіть хотів показати як-то правильно, митники мали б трохи вибачитися за те, що наробили. Вони були дуже солідні люди, багаті. Ті часи помінялися, але такі часи були, я їх добре пам’ятаю, бо й сам служив на митниці три місяці. Я злакомився, мені запропонували, і я пішов на митницю. Я побув там, сплакався, і сказав собі: «То не моє, і більше туди не піду нізащо!»
Ми вперше з тобою спілкуємося з того моменту, як ти відростив справжню бороду. Але колекція штучних борід залишилася. Що будеш з ними робити?
–Не знаю, що робити. Вони у мене в шафі в кульку 200 штук, і ще 200 вус. А ще 50 банок клею.
Раніше ти бороду зняв і тебе ніхто не впізнавав. Тепер життя стало важчим, коли бороду неможливо зняти і всі на вулицях впізнають?
–Стало важчим, але я до того звик. Я люблю людей, приділяю їм увагу. В мене дуже багато шанувальників-дітей, я їх всіх люблю, щиро їх обнімаю. Вони дивляться на мене, як на Святого Миколая.
