Телеведуча Людмила Барбір поділилася секретами здобуття чорного поясу з айкі-дзюцу
"Треба знати ці вразливі місця, і правильно діяти. Це, по факту, математика"
Людмило, вас можна привітати. Зовсім нещодавно ви стали першою в Україні телезіркою, яка отримала чорний пояс з бойового мистецтва айкі-дзюцу. Чи є традиція святкування після отримання чорного поясу?
- Коли отримуєш чорний пояс, то вся група вишиковується у дві шеренги, це як наша українська «річечка». Ти проходиш по цьому коридору, і вони тебе цим чорним поясом торкаються так, ніби злегка б’ють. Ти маєш пройти цей коридор, і кожний цим чорним поясом тебе погладжує. Ну і, звичайно, - оплески.
Якщо в інших видах спорту спаринг-парнери – люди однакової вагової категорії, то у вашому виді бойового мистецтва – люди різної статі, різної ваги, різного віку. Тобто, на змаганнях ви можете опинитися з величезним чоловіком, і вам треба буде його побороти.
- У нас у групі якісь дуже великі чоловіки: під два метри зростом і вагою 100-115 кілограмів. Вони люблять казати: «Ну давай, спробуй, працює техніка чи не працює». Дійсно, тут треба мати хорошу фізичну підготовку. Коли говорять: «Ти ж така тендітна. Як тобі вдається кидати такого великого чоловіка?», то насправді, тут немає ніякого чуда. Коли ти починаєш займатися бойовими мистецтвами і більше вивчати анатомію, то розумієш, наскільки м’язиста людина може бути вразливою. Тож, треба знати ці вразливі місця, і правильно діяти. Це, по факту, математика.
Ваш син також займається тим самим видом мистецтва. Як ви йому пояснюєте, що не треба застосувати всі свої навички в школі?
- Якщо раптом вони почубляться, то я навіть помічала, що він не б’є, а вміє відвести удар, тобто він просто робить захист.
Але в школі трапляються такі випадки? Син б’ється?
- Він бешкетник, але при цьому дуже комунікабельний. Він дуже любить спілкуватися з дітьми, і дуже швидко знаходить із ними спільну мову. Це мене рятує!
Днями, ваша колега з проекту «Сніданок. Вихідний» Валентина Хамайко вчетверте стала мамою. Чи підготували якісь подарунки?
- Я не думаю, що Валентина з тих, кому чогось не вистачає. Та оскільки я мама, і розумію, що може бути потрібно: можливо, щось з одягу, або з аксесуарів, то я щось подивлюся і оберу.