«У кожного є скелети у шафі»: Олексій Нагрудний – про загадкового Макара в серіалі Скарби, особисті принципи та головний секрет щасливого шлюбу

Олексій Нагрудний із тих акторів, яких важко сплутати з кимось іншим. Глядачі звикли бачити його в складних ролях суперечливих чоловіків, за зовнішньою силою яких часто ховаються внутрішні рани й темні таємниці. 

Новий детективний серіал Скарби лише підсилює це враження, адже у ньому актор перевтілюється в загадкового дядька головної героїні – людину, що бережe власні «скарби» разом із небезпечною правдою минулого. 

В інтерв’ю для сайту 1plus1 актор зізнався, чому актор має бути «ніким», відверто розповів про моменти, коли хотілося все кинути, і про обійми, після яких вже неможливо відпустити людину. 

Тож що ж насправді тримає Олексія Нагрудного на плаву у складні часи – читайте далі.

— Серіал Скарби – це історія про таємниці, які десятиліттями не дають людям жити. Що вас особисто зачепило в цьому сценарії?

Саме історія і зачепила. У кожного з нас, мабуть, є «скелети у шафі» деякі, напевно, краще не діставати, а деякі, іноді,  дійсно не дають жити життя, і найкращий варіант у цьому випадку – позбутися їх. 

— Ваш герой у цьому серіалі – дядько головної героїні Віри, Макар. З першого погляду, родич і ніби своя людина, але згодом стає зрозуміло, що він не такий простий. Як би ви самі описали його? 

Макар дуже складна і суперечлива людина. Проте образи саме таких персонажів я обожнюю втілювати, чи то на екрані, чи то на сцені. Він, як Кощій Безсмертний чахне над своїми скарбами, ховаючи разом з ними страшну таємницю свого життя. 

«Макар дуже складна і суперечлива людина» 

Але на відміну від злого чаклуна з казки, людяність і любов у серці Макара перемагає. Совість змушує його душу спокутувати минулі гріхи. Він починає по краплині вичавлювати з себе залежність бути «володарем скарбів», витягує з себе «кощія» і стає людиною, яку зрештою, я сподіваюсь, й полюбить глядач. 

— Чи є в цього персонажа риса характеру, яку ви поважаєте?

У Макара лишилась совість — це імпонує. Адже це головне. І не тільки для персонажа, а взагалі у житті. Ця риса характеру дедалі стає рідкістю. 

— Яка навпаки дратувала найбільше?

Дратує те, що Макар намагається залити алкоголем проблеми замість того, щоб їх вирішувати.

— А щодо залаштунків і спільної роботи з іншими акторами. З ким із команди у вас склалася особлива професійна «хімія»? 

«Професійна хімія» – цікавий термін. Гадаю, якщо її немає, то не варто взагалі входити у кадр чи то виходити на сцену. Наявність цієї «хімії» і є ознакою професіоналізму.

«Наявність цієї «хімії» і є ознакою професіоналізму» 

— Ви часто граєте сильних та непростих за характером чоловіків. А ким ви самі себе відчуваєте поза кадром – більше раціональним чи емоційним?

Знаєте, чим більше я живу і працюю, тим більше відчуваю важливість для актора бути «ніким». Чомусь останнім часом, я спостерігаю хибну тенденцію, особливо серед молодих акторів – грати «себе у запропонованих обставинах». 

«Чим більше я живу і працюю, тим більше відчуваю важливість для актора бути ніким» 

Такий прийом існує, здебільшого , як вправа на органічне існування і віру в запропоновані обставини під час навчання та опанування професією. Але кінцева мета актора-митця – не бути собою, а створити образ персонажа. По суті, стати іншою людиною і прожити її життя. У цьому магія. 

А бути органічним – це обовʼязок актора за замовчуванням. Це, якщо дозволите, одна з багатьох індивідуальних особливостей абітурієнта, яка лише дає йому право претендувати на вступ до театрального навчального закладу. 

— Чи вірите ви, що кожна роль для актора приходить у правильний момент життя? 

Ні, не вірю. Скоріше відбувається навпаки. Коли актор, чесний і сумлінний, по-справжньому проживає життя персонажа, опановує звички і риси його характеру, то він може притягувати у своє життя відповідні енергії, проєктуючи ті, чи інші події та обставини. 

Це важливо враховувати і дотримуватись «акторської гігієни» до і особливо після роботи над роллю. 

— А чи були у вашій кар’єрі моменти, коли хотілося все кинути?

Скажу так: моментів, коли хочеться все кинути набагато більше, ніж тих коли не хочеться. Бути «незадоволеним» і прагнути досконалості  – це рушійна сила. Якщо задовольнився – зупинився. А зупинка – це смерть, адже навіть саме слово актор походить від слова action (з англ. дія).

«Бути «незадоволеним» і прагнути досконалості  – це рушійна сила» 

— Ваш старший син Олександр вже неодноразово з’являвся в різних кінопроєктах і, здається, хоче так само пов’язати своє життя з акторством. Ви як батько, даєте йому професійні поради або все ж намагаєтеся не втручатися?

Так у нього за плечима багато зіграних ролей на екрані, навіть у театрі ім. Лесі Українки, де він зайнятий у виставі «Паромник». Також вже спробував себе у режисурі, але своє життя він вирішив повʼязати із цирковим мистецтвом та клоунадою. 

Поради звісно даю, коли він звертається, але ніколи не навʼязую своє бачення. Я можу підказати напрямок або вектор, а рішення він вже приймає сам. 

— Ви вже 6 років у шлюбі зі Світланою Горошковою. Чи пам’ятаєте момент, коли зрозуміли, що це «ваша» людина? 

Сім років якраз буде весною. Це в офіційному шлюбі. Разом ми довше. А знайомі взагалі наче цілу вічність. Я актор, вона кастинг-директор. Звичайно багато разів доводилося зустрічатись. 

Я памʼятаю одну таку зустріч, коли Свєта запросила мене на кастинг після довгої перерви, бо мене певний час не було в країні. Я приїхав у назначений час на певне місце, а Свєточка вже чекала разом з акторкою з якою я мав «пробуватися»  на роль. Я підійшов до них. Стали вітатися і, знаєте, як то буває у нашому середовищі обійматися. Такі собі формальні обійми, розумієте про що я. 

І от коли я обійняв Свєту, ми чомусь застигли в  обіймах більше ніж дозволяє етикет. Я дуже чітко памʼятаю це відчуття, коли ти не можеш і не хочеш відпускати людину, бо прагнеш тримати її в обіймах усе життя. Настільки я відчув рідну душу. 

«Дуже чітко памʼятаю це відчуття, коли ти не можеш і не хочеш відпускати людину» 

Потім були проби, розмови, жарти. Ми розбіглися у своїх справах. На той проєкт я так і не був затверджений. З тієї зустрічі до того, як ми вирішили бути разом минув час, але відчуття якоїсь виняткової доленосності залишилось. Далі були інші проби в інших проєктах, але нарешті життя все розклало по полицях і сталося так, що ми тепер разом. 

— Акторська професія – це зйомки, від’їзди, емоційні ролі. Що, на вашу думку, допомагає зберігати ваші стосунки міцними? У чому секрет?

Це не секрет. Ми любимо один одного. 

— За що ви сьогодні найбільше вдячні собі?

Напевно було б не етичним дякувати самому собі за щось, у мене не те виховання, але якщо по-філософськи підійти до запитання, я б подякував собі і своїй коханій за те, що попри війну та складні часи ми наважилися на народження другої дитини. 

Було не просто прийняти рішення, але ми дуже хотіли і зробили це. То ж виховуємо молодшого Євгенчика, якому у січні виповнилося 2 рочки. Але він, як і його старший брат вже встиг знятися у серіалі та продовжує тішити нас своїми успіхами і маленькими досягненнями. 

Звісно, дякую ЗСУ за те, що боронять нашу землю та ціною свого життя дають нам можливість виховувати нове покоління українців і робити тут у тилу нашу спільну справу, яка наблизить нас до перемоги.

Не пропустіть нові серії серіалу Скарби на 1+1 Україна з понеділка по четвер о 20:00!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «У якийсь момент у неї просто зірвало дах»: Даша Трегубова відверто зізналась, як ставиться до своєї героїні у серіалі Скарби