Найскромніші «слуги народу» в історії: 3 видатних президента

Президент «із народу», в минулому – простий учитель історії Василь Голобородько, з яким ми познайомились у першому сезоні серіалу «Слуга народу», одразу вражає своєю щирістю та амбітністю. Цими особистими якостями він дуже нагадує президентів, які ввійшли в історію завдяки самовідданій, щирій турботі про народ, що їх обрав. Сьогодні хочемо розповісти вам про трьох найскромніших із них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прем'єра фільму «Слуга народу-2» відбудеться до Дня Незалежності України

Томас Санкара, президент Буркіна-Фасо (Верхня Вольта), з 1983 по 1987 рр.

Був капітаном армії, а президентом став у результаті перевороту, який очолив його друг Блез Компаоре. До обрання був державним секретарем з інформації (на перше засідання кабінету міністрів, до речі, приїхав на велосипеді). Крім того, політична діяльність не заважала хобі президента – він грав у джаз-бенді та ганяв на мотоциклі.

Прийшовши до влади, почав акцентувати на майновій рівності громадян і навіть відмовився від кондиціонера в кабінеті (це враховуючи африканський клімат).

Більшу частину своєї зарплатні віддавав у фонд сиріт, залишаючи собі «голу ставку» армійського капітана – 450 $.

Томас Санкара продав усі президентські мерседеси та замінив їх найдешевшими автівками – Рено-5. Здивованим він пояснював – у більшості населення немає навіть велосипедів.

Цей президент зобов’язав чиновників декларувати всі свої доходи та майно. А невдовзі – звільнив половину міністрів та відрядив їх на колективні ферми обробляти землю. Аргументувавши, що там від них буде більше користі. Подбав Томас Санкара і про дрес-код владної верхівки: зобов’язав усіх чиновників носити не дизайнерські костюми, а національний одяг.

Саме він очолив у Африці «Революцію гідності», покращивши життя у країні та знищивши корупцію. На третьому році правління Томаса Санкари у країні припинилося хабарництво, а освіта й медицина стали безкоштовними та загальнодоступними. Крім того, голова держави ще прийняв багато корисних та ефективних рішень:

- зупинив масову вирубку лісів у країні та сприяв висадженню 10 мільйонів дерев;

- провів аграрну реформу та збільшив урожайність пшениці, і країна стала самодостатньою в плані забезпечення продовольством;

- розпочав боротьбу з епідемією СНІДу;

- запровадив обов’язкові щеплення дітей від основних хвороб;

- налагодив систему автодоріг;

- зупинив варварські ритуальні звичаї стосовно жінок та узаконив гендерну рівноправність;

- відібрав у вождів племен надлишкові земельні угіддя та роздав простим селянам.

Словом, за 4 роки правління Томаса Санкари Верхня Вольта помітно розвинулась, а життя звичайних людей істотно покращилось.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Володимир Зеленський розповів про головну інтригу другого сезону серіалу «Слуга народу»

«Пронародного президента» було вбито 15 жовтня 1987 року при державному перевороті, який улаштував той самий друг, міністр юстиції Блез Компаоре. Томаса Санкару поховали в безіменній братській могилі разом із дванадцятьма найближчими помічниками. Те місце одразу стало об’єктом народного  поклоніння та паломництва.

Іцхак Бен-Цві, другий президент Ізраїлю, 1952-1963 рр.

До влади прийшов у 1952 році та залишався на посаді до самої смерті. За походженням, до речі, полтавчанин. Переїхавши до Палестини, був одним із тих, хто підписав Декларацію незалежності Ізраїлю.

В особистому житті був людиною скромною та невибагливою. Навіть посада президента не змусила його переїхати з маленького будиночка на одній із вулиць Єрусалиму. Іцхак Бен-Цві там спокійно та результативно виконував свої обов’язки, зустрічався з шанованими відвідувачами: головами конфесій, старійшинами народностей, що населяли Ізраїль. Він дотримувався думки, що президент не має жити у палаці, в той час як десятки тисяч ізраїльтян туляться по наметах та бараках.

Прислугу найняли тільки тоді, коли перша леді – скромна Рахель – через велику кількість відвідувачів  уже не встигала поратися по господарству.

Для зручності виконання обов’язків влада Ізраїлю обладнала сусідній будинок під президентську канцелярію.

Стосовно власного гардеробу президент також не переймався. Близьким часом навіть доводилося вмовляти його придбати новий костюм чи взуття.

В мене і так забагато непотрібного одягу. Краще я роздам його бідним, – було його звичною відповіддю.

Кожного ранку другий президент Ізраїлю особисто ходив до продуктового магазину за хлібом та сметаною.

А у 1962 році фінансовий комітет Кнесету змушений був зібратися для розгляду нагальної справи, що винесла на порядок денний просто неймовірне питання: як підвищити зарплатню президентові проти його волі. Виявилося, що у президента Іцхака Бен-Цві зарплатня майже на 40% нижче, ніж у його водія. Рішення про потроєння зарплатні президента було прийнято парламентаріями без його згоди. Але президент почав жертвувати значну її частину у фонд вивчення історії Ізраїлю.

Навіть перед власною смертю Іцхак Бен-Цві подав своєму народові приклад особистої скромності – заповів поховати його серед звичайних ізраїльтян на кладовищі Гар а-Менухот.

Хосе Мухіка, президент Уругваю з 2010 по 2015 рр., найбідніший президент за всю історію.

Колишній член загону «лівого руху», що підтримував ідеї кубинської революції.  Шість разів отримував поранення, 14 років відсидів у в’язниці за свої політичні погляди.

На волю вийшов у 1985 році з поверненням демократії до Уругваю. Роки, що майбутній президент провів у одиночній камері, за його словами, сформували його погляди на життя.

Під час свого правління Мухіка передавав на благочинність більшу частину своєї президентської зарплатні. Уявіть лише, з 12500 $ щомісяця він залишав собі тільки 1250 $. Відомо, що перша леді Уругваю, займаючи посаду сенатора, також жертвувала частину своїх доходів на користь народу.

«Мені цілком вистачає цих грошей. Крім того, доходи багатьох уругвайців є на агато нижчими», – запевняв Мухіка.

Проживав тодішній президент Уругваю на своїй родовій фермі неподалік Монтевідео, куди можна дістатися тальки вузенькою ґрунтовою дорога. Перед будинком на мотузці сушилася білизна, по воду треба було ходити аж на двір до старої криниці. Робітників Мухіка не наймав, господарство вів удвох із дружиною. Пара навіть самостійно вирощувала квіти на продаж.

 Я не найбідніший президент. Найбіднішим є той, кому для життя потрібно забагато. Мій образ життя – наслідок моїх ран. Я син своєї історії. Колись я відчував себе щасливцем уже тому, що в мене був матрац, – казав колшній голова Уругваю.

Найбільшою особистою покупкою Мухіки за час його правління став  «Фольксваген Жук» 1987 року випуску, вартістю 1945 $. Мухіка не має жодних рахунків у банках, як і не має боргів. Обожнює свою собаку та невибагливий побут. В його гардеробі ніколи не було жодного дорогого костюма. Більш того – президент навіть не мав мобільного телефону. Зате він із любов’ю дбав про добробут рідного народу та власноруч обробляв 1 га землі.