Балерина Катерина Кухар зі сльозами на очах розповіла Катерині Осадчій, як пережила втрату дитини

Катерино, Олександре, вітаємо зірок українського балету у Бельгії! Вже більше двох місяців тривають ваші франко-бельгійські гастролі. Сьогодні ви даєте заключну виставу у вашому європейському турі - це 44 вистава, менше, ніж за два місяці. Як взагалі ви витримуєте такий темп?

-Мене дівчата з кордебалету питають: «Катю, нам важко, а як це ти витримуєш?»  Спіймала себе на думці, що насправді, я себе не питаю, тому що якщо ставити собі такі питання, стає себе шкода. 

Ми вас перехопили на шляху до Королівського театру, де сьогодні ви даєте виставу, ми вас проводимо.

Чи буваєте ви у Європі без відряджень, без вистав, без роботи? Просто у відпустці? Яка відпустка у балетних танцюристів?

-Балетна відпустка -це мрія. Максимум 10 днів на рік, я намагаюся цей час присвятити дітям, лежати на пляжі, купатися та більше нічого не робити.

У такому романтичному місті не можна не згадати про вашу історію знайомства. Про вас можна сміливо сказати, що все розпочиналося з «лямур де труа», тому що Олександр почав залицятися до вас, Катерино, ще коли ви були заміжня.

-Я не міг нічого з собою зробити. Кохання - це така річ, що мізки вимикаються і ти не розумієш, є чоловік – немає… Бачиш ціль - не бачиш перешкод.

-Про те, що він відчуває до мене почуття більші, ніж просто дружні, я зрозуміла, коли вже з чоловіком розлучилася. І ми з Олександром через півроку після цього поїхали на гастролі до Іспанії. Це була Марбел’я, пляж після спектаклю. Було все дуже романтично. 

Є навіть історія, коли Олександр навіть сам собі зламав руку, щоб не їхати на гастролі і залишитися поруч з Катериною. Не вистачає пристрасті на сцені? Як можна собі самому руку зламати? Як це відбувалося?

-Дурний вік, був молодий, десь 20 років мені було тоді. В мене були трохи натягнуті стосунки з нашим худруком. І він мене змушував поїхати, а я не хотів. Можна було б взяти якусь довідку і все. А я почав робити це в гримерці біля стіни, спочатку хвилин 10 бив по стінці, рука була синя. Не міг терпіти вже. Але вона не ламалася. Почали радити друзі: «Занурь руку у кип’яток, буде не так боляче, і знову об стінку». Не спрацювало. Кажуть далі: «Давай  рушником обмотаємо». Але не зламалася рука. Приходжу на репетицію, роблю два тури у повітрі і з висоти об куток роялю рукою. Все. Шрам залишився.

У Олександра родина пов’язана з церквою, у вас було тільки вінчання. Не було шлюбу у РАГСі. Чи не мрієте ви про ще одне весілля - реєстрацію шлюбу? 

-Може бути.

-То мені потрібно буде тобі ще одну обручку дарувати?

-Чом би й ні? Насправді, штамп у паспорті нічого не вирішує у стосунках. 

Зараз штампи у паспорти вже не ставлять. 

-О, тоді можемо розписуватися.

Бельгійці жартують, що вони повільні і розважливі, як равлики. Ви помічали це?

-Ми сьогодні подивимось, якщо вони будуть сприймати «Дон Кіхот», іспанські танці. 

Взагалі як вас сприймає публіка?

-Ми цього року поставили рекорд - 6 разів відкривали та закривали завісу. Глядачі не відпускали. А учора вони топали нам.

Всі досягнення в балеті через біль та сльози, іноді трапляються травми, і ви не виняток.

-Так, в мене була викладач, ми з мамою приходили до неї додому. Одну ногу мені клали на один диван, іншу ногу - на стілець, поперечний шпагат. Зверху на мене тягар клали. В мене починають капати сльози. Викладачка каже: «Якщо поворухнешся - будеш робити все спочатку». Поки я плакала, вона з мамою на кухні пила каву. Балет - це каторга у квітах.

У вас підростає донька. Ви розповідали про те, що в неї є гнучкість. Ви бажаєте їй балетного майбутнього, зважаючи на те, що самі пережили сльози, розтягування? Батьки іноді не можуть дивитися на такі страждання своїх дітей. 

-Ми можемо.

-А я - ні. 

-Тато - ні. Тато дуже тремтливо ставиться до доньки. 

Мама «поганий поліцейський» у родині?

-Так.

Це свята святих - гримерна прими-балерини. 

-Так, я вже розминаюся.

Який райдер у вас, як у балетної зірки?

-Аромо-свічка, бувають різні. Іноді навіть замовляю якісь конкретно, під настрій або під виставу. 

Грим і зачіску ви робите самостійно. Вас цьому вчили у хореографічному училищі? 

-Виразні очі повинні люди бачити з 3 ярусу. Тому в нас був спеціальний предмет, де розповідали, як правильно фарбувати очі, що потрібно у кутку ока ставити червону крапку, щоб робити їх більше. Є багато різних секретів.

Окрема тема пуанти.

-Пуанти - наші найголовніші друзі та помічники. Пуанти ми знаємо в обличчя, знаємо,  яка пара на що здатна.

-Є ім'я у кожної пари?

-Ну, це вже ні.

Які ритуали перед виходом на сцену?

-Багато нюансів, обов’язково молюся, ніколи не повертаюся у гримерку, якщо щось забула, це погана прикмета. А потім виходжу та прошу у когось: «Не міг би ти, будь ласка, мені принести з гримерки?»

Катю, Олександре, вітаю вас з закінченням гастролей! Скільки кілометрів ви проїхали?

-16 тисяч! Катю, маємо для тебе подарунок. Це лялька, її робили з моєї фотографії, у костюмі Жизелі.

Дуже приємно, дякую! 

Ви багато років у незмінній формі - 42 кілограми. 

-Мабуть, французькі сири та фуагра на мене так вплинула, але під час туру я трохи набрала. 

42,500?

-Думаю, так. Я собі зараз ні в чому не відмовляю. Навіть якщо тобі дуже хочеться тортик - ти можеш собі його дозволити. Звісно не цілий, а шматочок.

Чи встигли ви спробувати у Бельгії шоколад, вафлі?

-Встигли спробувати тільки бельгійське пиво, дуже смачне. 

Хіба можна пиво балетним артистам?

-Навіть потрібно.

Але ж це дуже калорійно.

-Воно згорає на спектаклі, а пиво після спектаклю допомагає розслабити м’язи.

Ви досі давно займаєтеся благодійністю, гроші перераховуєте в ОХМАДИТ. На жаль, до цього вас підштовхнула трагедія у вашому житті-втрата дитини.

-Скажу чесно - ця трагедія перевернула моє життя, мене змінила як особистість,  навчила мене багато чому. Думаю, що мені відкрилися ті речі, які в молодості були не дані. Легені в неї не відкрилися, і коли Олександру рік тому запропонували взяти участь, допомогти ОХМАДИТу придбати апарат для розкриття легень, для штучного дихання - це був знак зверху.

Ви - приклад для багатьох того, як можна взяти себе в руки та йти далі. Як після цього стати на ноги?

-Дитина була дуже бажана, ми дуже хотіли її, дуже чекали. Коли ця трагедія трапилася - на дуже пізніх строках, я, напевно, майже місяць не могла встати з ліжка, мені нічого не хотілося. Я лежала в ліжку і весь час плакала, приймала дуже сильні антидепресанти, снодійне, мене нічого не брало. Плакала-плакала-плакала. Але в житті, напевно, кожній людині дається своє випробовування. У кожного свій хрест. Часто думаю про те, що є люди, які комусь там заздрять, думають - як класно цій зірці, в неї все добре в житті. Не можна так думати. Кожен в своєму житті чимось жертвує. Ось йому дано пережити, перенести те, чого не дали іншим. Мене повернула до життя мій педагог, вона запропонувала мені підготувати нову партію - у балеті «Ромео і Джульетта». Звісно, коли я вийшла на сцену, я змогла весь цей біль втрати, коли Джульєтта втрачає Ромео, коли розуміє, що він помер, виплеснути у зал.

Для балетної артистки ви вже багатодітна мама, бо зрідка зважуються балетні прими на двох дітей. Але де двоє, там і троє.

-А ми думали про це.

-Це ти думав, не треба. Дай мені трохи потанцювати.

Ми бажаємо, аби всі темні сторони та історії були тільки на сцені, а в житті було все чудово!