Дмитро Комаров розповів, як під дулом пістолету познайомився з наркобароном в бразильських фавелах

Дмитре, з поверненням на рідну землю! Кілька місяців ти провів у далекій Бразилії. Живий, здоровий, і навіть не схуд, може, й трошки погладшав. Судячи з цього, відрядження вдалося, гарно тебе годували в Бразилії.

- Дуже важкий був графік, тому харчувався на заправках переважно бутербродами. О п’ятій ранку - підйом, і о дванадцятій ночі – відбій. Це перша експедиція, в якій я не схуд.

Ваша знімальна група звикла ризикувати життям. Чи ризикували життям в Бразилії?

- Це була одна з найризикованіших поїздок. Наприклад, перед тим, як ми брали інтерв’ю у наркобарона, до нас під’їхав мотоцикл з якого вийшов чоловік із пістолетом і направив його на мене. Я підняв руки, впустив телефон, і мені сказали їхати за цими бандитами. Громило їхав, і увесь час тримав пістолет, направлений на мене. Потім ми заїхали у двір фавели, і на мене вже було направлено 5-7 пістолетів. Під прицілом зброї нас завели у кут, де нас зустрів наркобарон, і сказав: «Добрий день, ми можемо проводити інтерв’ю». Якщо чесно, я думав, що нас вб’ють, тому що було незрозуміло, хто всі ці люди. Я сказав: «А можна було якось люб’язніше?», а наркобарон мені: «Ти перебуваєш на такій території, на якій діють подібні правила». Це така в них реальність! Діти грають у футбол, жінки роблять зачіски, люди прогулюються вулицями, але кожна третя людина – з автоматом. Кокаїн взагалі продається просто на розкладках: 2,5 долара за 1грам.

Окрім міст, ти ще дослідив дику частину Бразилії. Ти був на Амазонці, у племенах, які обряди випробовував на собі там?

- Ось в мене на руці залишилося три плями. Це наживо пропалювали недопалками, потім брали  найядовитішу в Амазонії жабу, з якої паличкою знімали отруту і мастили мені цю отруту на рану. Мені здавалося, що я починаю просто помирати.

Якщо наркобарони ледь не вбили, то на Амазонці – шамани?

- Вважається, що це місцева медицина. Отрута жаби проникає до організму, знаходить слабкі сторони, проводить їхню регенерацію, тим самим оновлюючи організм.

Після цієї жаб’ячої вакцини життя стало яскравіше, так, як і обіцяли шамани?

- Три місяці пройшли просто чарівно! Було складно емоційно, але було незабутньо! Я ні про що не шкодую! Були й інші обряди: вдихання різноманітних трав. Айяусака – це такий шаманський напій, який допомагає мисливцю бути більш чуйним. Від одної склянки я взагалі нічого не відчув, а усі індійці, які також брали участь у проведенні ритуалу разом зі мною, вивернули свій шлунок назовні. Коли я випив другу склянку, то вона злегка «повела» мене. Шаман тоді сказав: «Що за коня ви привели до мене?!», і дав мені третю склянку.

Це вживання наркотиків…

- Ні!

Ти зараз намагаєшся розказати, що це абсолютно законно. Але це наркотик, який ти вживаєш і бачиш галюцинації.

- Якщо вже так говорити, то це галюциноген ближче до цього, аніж наркотик. По законодавству Бразилії – це не наркотик, і таке дозволяють навіть брати до літака.

Привіз із собою?

- Ні, звичайно! Навіщо ця гидота?