Лесю, дата весілля ще не призначена, але від можливості приїхати на показ весільних суконь ти не відмовилася. На подуімі було багато варіантів, як можна піти під вінець. Я бачила, що тебе вразив комбінезон.

-Мені так стало цікаво, як вони ту дівчину в тому комбінезон вкладали, мені здається, що вона стояла гола і просто на ній шили цей комбінезон.

Ти себе уявляєш у такому вбранні на весіллі?

-Якби свекруха у такому була. Ммм, прелесть!

Яке весілля тебе вразило найбільше? Напевно, ти ж була дружкою, і не один раз.

-В народі кажуть, що дружкою треба бути максимум два рази. Я була 5 разів. Ти мене зрозумієш, напевно, ми з тобою через високий зріст переловили, напевно, всі букети наречених. Стоїш, нікуди не бігаєш, тільки руку підіймаєш. Звичайно, як не згадати українське весілля: шалаші на два кілометри, з Хмельницького по Тернопіль, купа гостей, потім, як завжди, з’являється дядя Коля зі Львівської області. 

Не всі бували на таких українських весіллях, не всі знають, що на возах возять майбутню тещу.

-Ви дуже багато втратили! Другий день весілля - це просто бомба. Коли брат молодого перевдягається у наречену. Перевдягається у наречену той, у кого найбільше пузо. Тещу катають на возі, кидають її в річку, миють ноги в перший день, одягають кеди на 35 розмірів більші. У нас дуже класні традиції.

Сьогодні в Іспанії святкують Юріїв день. Це аналог Дня Святого Валентина,  коли чоловіки дівчатам дарують квіти, а вони їм  - книжки. Скільком чоловікам сьогодні ти подарувала книжки і скільки квітів назбирала?

-Я книжку не подарувала, але SMS скинула, пролог, так би мовити, написала. Тут живе мій знайомий, він подарував мені квітку, він прийшов до мене з червоною трояндою та двома колосками жита. 

Сьогодні ми у Барселоні. Ти була тут безліч разів, кожна країна залишає по собі враження. 

-Регіт стояв в аеропорту у Києві, коли Леся прилетіла з Іспанії. Декілька років тому під час зйомок програми в мене був День народження. Так співпало. І увечері знімальна група подарувала мені ногу хамона, з чорним копитом,  іберика. І нам треба летіти додому. Я спитала у працівників аеропорту: «Що мені робити з тим копитом?» Вони кажуть: «Давайте ми його вам до валізи примотаємо». 10 ранку, «Бориспіль», їде валіза, стирчить чорне копито. Геп!  Впало на стрічку, я тащу ту валізу. Ми потім той хамон їли ще півроку. Режисер захотів той трюк повторити, і на кордоні десь з собаками була перевірка, і та собака розірвала ту ногу хамона у нього.Ппопав на 150 євро.