Леся Нікітюк побувала на показі весільних суконь в Барселоні та пригледіла вбрання для свекрухи 

Лесю, дата весілля ще не призначена, але від можливості приїхати на показ весільних суконь ти не відмовилася. На подуімі було багато варіантів, як можна піти під вінець. Я бачила, що тебе вразив комбінезон.

-Мені так стало цікаво, як вони ту дівчину в тому комбінезон вкладали, мені здається, що вона стояла гола і просто на ній шили цей комбінезон.

Ти себе уявляєш у такому вбранні на весіллі?

-Якби свекруха у такому була. Ммм, прелесть!

Яке весілля тебе вразило найбільше? Напевно, ти ж була дружкою, і не один раз.

-В народі кажуть, що дружкою треба бути максимум два рази. Я була 5 разів. Ти мене зрозумієш, напевно, ми з тобою через високий зріст переловили, напевно, всі букети наречених. Стоїш, нікуди не бігаєш, тільки руку підіймаєш. Звичайно, як не згадати українське весілля: шалаші на два кілометри, з Хмельницького по Тернопіль, купа гостей, потім, як завжди, з’являється дядя Коля зі Львівської області. 

Не всі бували на таких українських весіллях, не всі знають, що на возах возять майбутню тещу.

-Ви дуже багато втратили! Другий день весілля - це просто бомба. Коли брат молодого перевдягається у наречену. Перевдягається у наречену той, у кого найбільше пузо. Тещу катають на возі, кидають її в річку, миють ноги в перший день, одягають кеди на 35 розмірів більші. У нас дуже класні традиції.

Сьогодні в Іспанії святкують Юріїв день. Це аналог Дня Святого Валентина,  коли чоловіки дівчатам дарують квіти, а вони їм  - книжки. Скільком чоловікам сьогодні ти подарувала книжки і скільки квітів назбирала?

-Я книжку не подарувала, але SMS скинула, пролог, так би мовити, написала. Тут живе мій знайомий, він подарував мені квітку, він прийшов до мене з червоною трояндою та двома колосками жита. 

Сьогодні ми у Барселоні. Ти була тут безліч разів, кожна країна залишає по собі враження. 

-Регіт стояв в аеропорту у Києві, коли Леся прилетіла з Іспанії. Декілька років тому під час зйомок програми в мене був День народження. Так співпало. І увечері знімальна група подарувала мені ногу хамона, з чорним копитом,  іберика. І нам треба летіти додому. Я спитала у працівників аеропорту: «Що мені робити з тим копитом?» Вони кажуть: «Давайте ми його вам до валізи примотаємо». 10 ранку, «Бориспіль», їде валіза, стирчить чорне копито. Геп!  Впало на стрічку, я тащу ту валізу. Ми потім той хамон їли ще півроку. Режисер захотів той трюк повторити, і на кордоні десь з собаками була перевірка, і та собака розірвала ту ногу хамона у нього.Ппопав на 150 євро.