Лосини, спідниця-резинка та шопінг на базарі: Оля Полякова в деталях пригадала свої 90-ті
Співачка зізналася, де купувала свої перші образи
Олю, вітаю королеву ночі у Львові. Зовсім нещодавно вийшов кліп на твою пісню “Королева ночі”, яку ти презентувала на “Вечорі прем’єр”. Кліп і пісня - у стилістиці 90-х.Чим ти надихалася?
- Яка у 90-х була велика соціальна мережа? Це базар! Нові колекції були на базарі, долари міняли на базарі, якісь бандитські сходки - все життя було на базарі. Це велика соціальна мережа, як зараз Facebook чи Instagram. Всі зранку гарно вдягалися і йшли на базар.
А в тебе який базарний досвід? Твої перші образи були з базару?
- Аякже! Я дуже гарно пам’ятаю цю картоночку зимою в -25 градусів. І ця картоночка, і ти вдягаєш щось на себе, і тобі люстерко якесь показують, і ти крутишся. При цьому говорять: “Це найновіша колекція”. Яке там Версаче? Ми тоді вимовляли Версасе, і в мене не було сумнівів, що це саме так.
А який у тебе був стиль у 90-х?
- Як починався ранок школярки або дівчини, яка йде до технікуму: ти повинна встати, вдягти лосини чи юбку-резинку, і обов’язково начесати свій чубчик. Якщо в тебе був лак, то залакувати, а якщо ні - на допомогу приходила цукрова вода. Це ціла епоха! І наші 90-ті трохи не схожі на 90-ті за кордоном, тому що ми були зовсім дикі та бідні. Та в цьому була якась романтика!
Зовсім нещодавно повернулися з Парижу, де були разом з доньками. Звичайно, багато пили, їли, дегустували сири.
- Сьогодні ледве влізла у корсет.
Тобто зайвих кілограмів з Парижу привезла?
- Трошки привезла, але як мій чоловік говорить: “Свойого повинно бути багато!”. Я тобі можу сказати, що ми знущалися над печінкою, тому що я дуже люблю французький білий Совіньйон Блан. І я там його пила, пила і пила. Я дітей причастувала до жаб’ячих лапок, тому що Маша дуже хотіла спробувати їх, а в Києві якось не готують. Я їй казала: “Може, ти підеш наловиш жабеняток, і я тобі приготую”. У Франції ця страва приправлена часником, помідорами, і на смак як молоденька курятина.
А яка була культурна програма?
- Ми були у Версалі. І знаєш, що я зрозуміла? Що я там жила! Я прийшла до цієї бальної зали, і розплакалася. Я давно це підозрювала, а моє оточення підозрювало ще раніше, ніж я. Я десь звідти. Я не знаю, що я там робила: мила підлогу чи носила кринолін, але те, що я жила у Версалі, то це точно!
