Днями Володимир Омелян завітав на прийняття з нагоди Дня Канади.

Ви - представник нової генерації українських політиків, і ваше ім’я не тільки часто звучить в політиці, а й у світській хроніці, як чоловіка  дизайнера Світлани Бевзи. Світлана – представник гламуру. Ви – представник політики.  Як уживаєтеся?

–Минулого року в  Канаді була кумедна історія. Я тоді ще був заступником міністра. І спілкувався з канадською діаспорою, там було багато українців також. Вони кажуть: «Ми знаємо цього хлопця,  це чоловік Світлани Бевзи». Насправді, дуже  гарно уживаємося, єдине що рідко бачимося, бо обоє маємо багато роботи.

Вам з дружиною доводиться багато бувати на світських заходах. Звичайно, коли у вас випадає така нагода. Наступного дня, коли публікують ці світлини на ресурсах, над  вами ваші колеги не піджартовують, що знову наш міністр пішов на тусівки?

–Ні насправді, я буваю на них дуже рідко. Це вже коли Світлана каже: «Ти мусиш, бо це дуже важливо для мене». Тоді я опускаю голову та йду.  Іноді дуже гарне виправдання маю:  «В мене політична посада і буде не дуже добре,  якщо я кудись піду». Бо, чесно кажучи, я не відчуваю себе там добре.  Я нуджуся, не знаю кули себе подіти.

Як ваша дружина-дизайнерка  впливає на ваш стиль одягу?

–Буває, каже зранку: «О, Боже, що ти на себе вдягнув?» Тоді я переодягаюся.

 Часто таке буває?

–Десь раз на тиждень, тому я вважаю, що не дуже часто.

Чи доводилося вам інвестувати у бізнес дружини? Всі знають, що українські дизайнери - це не надприбу тковий бізнес і потребує інвестицій, часто це інвестиції коханого чоловіка.

–Це не стосується Світлани Бевзи. Бо вона була успішним дизайнером задовго до того, як взагалі зі мною познайомилася. Інвестиції легко перевірити по нашій електронній декларації. Вона сумна.

 Дружина заробляє більше за вас?

–Так і є.

Нещодавно ви відсвяткували День народження сина. Йому 3 роки виповнилося. Відсвяткували біля басейну, з великою  кількістю людей, баром, смаколиками, влаштували світську вечірку.

–Там була купа малюків і Марк був дуже щасливий, ми побачили, що 3 роки – це той вік, коли це можна проводити. Він зрозумів, що це у нього День народження, це його вітають, набрався гордості за себе. Це була звичайна вечірка. В денний час, тортики, легке дешеве  шампанське. Це не був якийсь перельот на чартері на Кариби.