MONATIK оголосив, коли нарешті покаже своїх синів
«Я чекаю на той момент, коли…»
Дмитре, сьогодні ти виступаєш на фестивалі Лайми Вайкуле. Напевно, я можу припустити, що пісні Лайми Вайкуле ти слухав у дитинстві.
- Ти би знала, як моя бабуся обожнює Лайму Вайкуле, як мої батьки любили її й люблять досі!
Лайма Вайкуле – та артистка, яка і співає, і танцює. Власне, вона для тебе взірець! Ти пам’ятаєш, коли ти вперше побачив Лайму Вайкуле по телебаченню? Скільки тобі було років?
- Та я був зовсім маленьким! Я тільки пам’ятаю, що у неї завжди були надзвичайні постановки! Я пам’ятаю той рух, коли вона падала і її ловили, і вона знову в іншу сторону падала… Це був як гіпноз! Я думаю, що вона вплинула на багатьох у сфері того, що таке вітамін D від музики і того, як ловити ритм.
У тебе літо почалося з масштабного концерту на НСК «Олімпійський», і зараз ти їздиш містами України, і не тільки України, зі стадіонними концертами. Ти взагалі бачиш дружину і дітей?
- Бачу, і вони частенько їздять зі мною. Так, я сумую частенько за ними, тому намагаюся якомога частіше брати їх з собою туди, де тільки можна. Я не втомлююсь ні фізично, ні морально, тому що це професія мрії!
У новому альбомі ти розсекретив імена своїх дітей, це Платон і Данило. Ти їх частенько показуєш зі спини у соцмережах, тож, здається, що тобі і хочеться це зробити, а з іншого боку – не дуже. Коли, зрештою, покажеш синів?
- Я надзвичайно пишаюся тим, що у мене двоє синів. Я не можу просто ними натішитися. Платон – молодший, Данило – на рік доросліший. Я чекаю на той момент, коли вони скажуть мені: «Тато, а що тобі заважає виставити з нами світлину у соцмережі?». І я скажу: «Я вас зрозумів, якщо ви цього хочете, то вперед!».
З Надею Дорофєєвою ти знімав кліп на Лазуровому узбережжі, потім у тебе були зйомки у Венеції. Європейського континенту тобі стало замало, тож ти вирішив полетіти ще далі, на Кубу, і зняти там кліп. Скільки рому і сигар «постраждало» протягом зйомок?
- Ну сигари ми не палили, тому що це якось не моє. А от ром куштували, він дуже легко «йде», цей напій просто створений для Куби! Я дуже важкий на підйом у тому, що стосується дальніх перельотів… От на Кубу ми летіли 16 годин! Я вже трішечки переборов аерофобію, але вона деколи «прокидається» у мені. Це не дає мені спати, і я весь час як кіт перед водою. Там немає інтернету, і саме завдяки його відсутності ми почали спілкуватися командою, виявилося, що так багато одне про одного не знали! Я вже забув ці оживлені бесіди, коли люди відкриті і так багато спілкуються…
Варто тільки лишити людей інтернету...
- Це така магія!Я не знала цього!