Монатик звучить, Монатик святкує! Першого квітня артисту виконується 32. І просто зараз першими привітаємо його в нашій студії. Дмитро, вітаю тебе! Цей подарунок для тебе!

-І це - капелюх! Який гарний колір, клас!

Він пасує під шотландську клітинку.

-Дякую, «Світське життя», дякую, Руслан Багінський за талант!

У твій День народження тебе привітають рідні і колеги. Але почнемо з сюрпризів саме ми. 

-Настю, я дякую тобі!

Твій 32 рік виявився дуже насиченим, ти зібрав усі можливі нагороди – «Співак року», «Найстильніший співак року», «Концертне шоу року». Залишились якісь мрії? Що сам собі бажаєш?

-Я на бажання не скупий, на мрії теж. Я завжди довго перед тим, як задути свічки,  маю дуже довгий монолог у голові. Пам’ятаю,  як під час подорожі у Гонконг  потрапили у храм Буди. Там можна взяти дерев’яну дощечку, написати  бажання і повістити на дерево, те дерево все у тих дощечках. Я писав бажання дві години дуже мілким шрифтом. Бо не тільки собі бажав, а ще багатьом людям. Списав обидва боки. Від життя потрібно брати все, бажати по максимуму, мріяти про космічне, тоді щось вийде. 

Ми тобі бажаємо, щоб усі плани втілилися у життя. Ти вже почав підкорювати і західний шоу-бізнес,  принаймні, зробив туди невеличкий крок. Нещодавно ти повернувся з американського туру. Був у Лос-Анджелесі, у Нью-Йорку. Де найкраще приймали?

-Всюди почував себе, як вдома. Багато людей приходили у шапках, можу назвати це справнім фан-клубом. Бо вони приходили у підвернутих шапках. У Філадельфії були помаранчеві, у Торонто були бордові.

В Америці ти встиг не тільки попрацювати, але і трошки відпочити. Був у Юніверсал студіо в Орландо, там, де декорації твоїх улюблених мультфільмів. Ти збираєш  комікси, фігурки. Поповнив колекцію?

-Так, довелося купляти окрему валізу для цього! В такі миті мрієш вміти трохи зупиняти час, а не  дивитися на годинник,  скільки ще залишилося часу. Бо там дійсно великий парк і я давно мріяв до нього потрапити,  особливо у Спрінгфілд до Сімпсонів. 

Зараз ти готуєш особливий сюрприз для своїх прихильників, на "Вечорі прем’єр" прозвучить пісня з народною артисткою Ніною Матвієнко, у нас є відео, як проходила робота над цією піснею. Давай подивимося. Як працювалося кумиру молоді з легендарною співачкою?

-Попрацювавши з нею, я зрозумів, що Ніна Митрофанівна ще багатьом артистам дасть фору. 

Чомусь тебе навчила?

-Своєю енергетикою вразила та любов’ю до життя, це фантастика! Все, що відбувається, для мене магія.  Ніна Митрофанівна весь час була  магічна. Я, можна сказати, її прихильник. Вона дійсно легенда та душа української музики. 

Ніна Митрофанівна нам по секрету розповідала, що їй і не снилося співати з Монатиком.

-Я дивився цей випуск.

А тобі снилося з нею попрацювати? 

-Зробити пісню, в якій моє покоління і покоління Ніни Митрофанівни зможе розмовляти на одній мові, і про важливі теми -це велика відповідальність. Треба постаратися влучити. Я щиро сподіваюся, що нам вдалося.

Ви так зіспівалися, що знялися навіть у спільній фотосесії.

-Це ще один факт, що Ніна Митрофанівна може дати прочухана молодим.

Ви втілили незвичні образи. Можна сказати, що Ніна Миртрофанівна попанкувала.

-Ох, попанкувала від душі! Я просто в захваті від неї, від її особистості, готовності йти на експерименти і ламати стереотипи, бути молодою. Я зайшов до студії, Ніна Митрофанівна вже готувалася і була у рожевій перуці.  Мені таке бачити звично, але на Ніні Митрофанівні… Вона ще спитала: «Як я після фотосесії на концертах у хустці виходити  буду? До мене ж молоді прийдуть». 

Дмитре, маєш змогу запросити  наших глядачів на «Вечір прем’єр» 1 квітня. 

Шановні глядачі, всі, хто 1 квітня у Києві - не пройдіть стороною, палац «Україна», тому що там буде неймовірне дійство. Беріть класний настрій і приходьте. Якщо настрій буде не класний,  ми вам його піднімемо. Буде супер, ми вас чекаємо!