Дмитре, якщо б проводили кастинг на ведучого тревел-шоу, то ти виграв би, бо дуже багато мандруєш. Тільки повернувся з США, як вже побував у Франції та Казахстані. Ти взагалі буваєш вдома?

-Я думаю, що ведучим тревел-шоу дуже важко. Я з багатьма спілкувався, і вони кажуть: «Я навіть не пам’ятаю це місто». Але, дійсно, останнім часом для мене відчиняється багато різних міст. І від Парижу я в захваті.

Ти щойно звідти, і там ти був разом з обома синами. Ти вперше виклав у соцмережі фото з дітьми. Як зважився на таку подорож, адже менший син ще зовсім маленький?

-Але він так ганяв по Парижу і розглядав у Луврі всі експонат,и ніби він щось дійсно там розуміє. Не в моїх принципах було викладати якесь особисте життя. Не можу сказати, що я їх показав, я показав, що вони є.

Всі нарешті зрозуміли, що у Дмитра Монатика дійсно є діти. 

-Я ніколи цього не приховував, просто, дійсно, про це ніколи не розповідав. І, у принципі, і не збираюся. Але це дійсно був такий магічний момент, яким мені дуже хотілося поділитися.  Я пам’ятаю, як зустрів свій 28 День народження у Диснейленді.  І в мене, у принципі, тоді думок про дітей не було. І я тоді мріяв мати власних дітей, привезти їх у Діснейленд, показати їм це свято, цю казку. Напевно, це моя мрія збулася, а не їхня, вони про це забудуть, а потім виростуть і захочуть ще. А в мене так на душі стало класно і я захотів цим поділитись.

На премії Yuna  ти синам присвятив вірш, який поклав на музику і це було дуже зворушливе зізнання. 

-Я дуже давно щось хотів присвятити їм. Я дуже рідко вдома буваю останнім часом. Дуже багато не встигаю їм сказати. Всіляке буває у житті і мені хотілось вже зараз щось їм залишити. Вірші і пісні - як фотографії. Вони зараз не розуміють, але коли підростуть. Я там написав: «Надеюсь, через 30 лет, я счастливій дед». Я дійсно мав це на увазі і мені хотілося щоб так все було.

Можемо уявити яким ти будеш дідом.

-Я буду з сьорфом, в теплі ловити хвилю, в татуюваннях, насолоджуватись життям. І так само писати, надихатись, і, дасть Боже, надихати.

Взагалі-то, ти сам частково дитина: ти любиш кататися на скейті, в тебе велика колекція коміксів. Як ти синів виховуєш?

-Дитину у собі забувати не можна. Насолоджуватися новою комп’ютерною грою -це велике діло, зараз вийшла гра, на яку я 5 років чекав. Це робить нас молодшими. Як раз в дітей я вчуся цьому, у дорослих багато питань, а діти показують, як потрібно ставитись до життя

Старший вже складає «Лєго», ти складаєш йому компанію?

-Так, обов’язково.

А сам з маленькими дітьми залишитися можеш?

-Так, але не дуже надовго.