Наталія Мосейчук пригадала своє дитинство: «Я була найзанедбанішою дитиною в класі»
Телеведуча назвала причину, чому так відбувалося
Наталлю, ви є куратором премії, де обирають найкращого вчителя-новатора в Україні. Ваша перша вчителька-ваша мама. У школі ви це приховували.
- Діти, справді, про це не знали. Я була найзанедбанішою дитиною в класі, бо мама ніколи до мене не зверталася. Ганна Миколаївна Петрусенко нічому мене не вчила, жодного разу не викликала мене до дошки, не спитала щоденник. Вона вчила дітей, а я тим часом вчилася читати та писати в старшого брата.
Ви мама двох синів з великою різницею у віці – старшому двадцять років, молодшому – шість. Чи пішов молодший до першого класу?
- Ні. Я пані Гриневич сказала: «Давайте спочатку «прокатаємо» реформу нової української школи, а потім я вже відпущу Матвія!».
Ви маєте певний «блат», адже можете так просто поговорити з міністром освіти стосовно того, що поки не готові віддавати сина до першого класу.
- Я, насправді, дуже довго шукала школу, ми навіть записалися. Моя дитина читає, пише, рахує, тобто робить все, що має робити учень вже другого-третього класу. Я хочу, щоб моя дитина була лідером, а не пасла задніх. Саме тому я віддаю свою дитину з семи років.
Наталлю, ви сама є вчителькою. Ви – вчителька англійської мови. Ви закінчили Житомирський педагогічний університет. Чи «вмикається» ваша педагогічна освіта вдома?
- Все, що я могла відшліфувати, я відшліфувала на старшому Антонові, і мені надзвичайно шкода, що я це робила. Я була молодою і дурною, тому займалася всіма методиками, тому Антон пройшов через все. Він вже у три роки міг читати, розв’язував задачі – одним словом, це була талановита людина, а я ще з неї й познущалася. І я завжди перепрошую його за це. А Матвій росте, як трава при дорозі. Йому дозволено все, тому що там де педагог «вмикається», мій чоловік це «вимикає».
Яку професію для себе обрав старший син?
- Він вчиться на факультеті «Міжнародна економіка» в університеті ім. В. Гетьмана. Зараз він виграв семестр навчання у Відні, тому ми його туди і відправили. Його місяць немає, а мені вже так погано без нього. По-перше, він дуже допомагав з Матвієм, по-друге, Матвій сумує за ним, а ми не можемо з чоловіком увечері нікуди піти. Без Антона – просто колапс у родині!
Чи переїде син на постійне навчання до Австрії?
- Якщо він виграє магістратуру, і буде якась цікава пропозиція на безкоштовне навчання, то чому б ні?!