Сергію, Сніжано, вітаємо вас з першим великим  ювілеєм шлюбу - 10 років! Бажаємо вам дожити у мирі, злагоді та щасті до золотого весілля. 
-А діамантове коли?
То вже після, то вже ми можемо не дожити.
-Доживемо!
Ми з вами зустрілися на Харківщині. Ця  місцина називається «Співочі тераси». Чому саме такий вибір? Як довго ви обирали локацію для цього святкового пікніку?
-Тому що співає душа, і вітер, і життя також співає. Тому Співочі тераси - це чудове місце.  Ніхто, я так думаю, з гостей тут ніколи не був. Це місце, я хотів би, щоб більше про нього дізналися. Воно - місце сили.
Це містичне місце, а ви містику любите.
-Так, незрозуміло, навіщо це зробили. Так,  сади, але, можливо, сади були після, а спочатку це побудували з такою акустикою. Можливо,  десь є приймач  інший. Можливо, люди розмовляли так. Казали один одному «привіт». Незрозуміло, але кажуть, що це будування скифів. Не знаю, чи так це.
10 років шлюбу - це трояндове весілля. Якими ви обмінялися подарунками?
-Ми окольцювалися ще раз. Дивно, що 10 років тому батюшка нас повінчав, отець Андрій, сьогодні він також тут, він провів ще один обряд, дуже світло та добре.
10 років тому діамантів в обручці не було.
-Так, вони маленькі. 
Статки виросли і вже діамант у пів карату. 
-Час плине. Всі ми дорослішаємо.
Це «Тіфані»?
-Ні.
На трояндове весілля заведено запрошувати  тих гостей, що були на вашому весіллі. Зважаючи на те,  що на вашому весіллі була тільки одна людина, бо ви таємно брали шлюб у церкві, вас вінчав батюшка таємно, коли ви були у шлюбі з іншими людьми. Ви запросили багато людей.
-Це найближчі люди,  куми та музична група Сергія. Це найближчі люди. Просто в нас їх багато, зайвого тут нікого.
Приємно знову себе відчути нареченою?
-Дуже хвилююсь, десять років як мить.