Аліно, ти нечастий гість в Україні. Тебе частіше модна побачити на показах у Нью-Йорку та Парижі. В тебе народилася племінниця, тому ти в Україні у справах не тільки модельних а ще й у приватних. 

–Поїду до Кіровограду, бо вона росте просто на очах. Мені страшно, що вона виросте , а я її так і не побачу. 

Чи думаєш про те, що час іде і потрібно вже самій дітей народжувати? Я переконана, що прихильників багато.

–Так, прихильників дуже багато, але немає такого, який би міг мене терпіти. Бо усі вони такі сміливі, а коли справа доходить до побачення – зникають. 

Як залицяюся до топ-моделей?

–Я пам’ятаю, як чоловіки залицялися до мене, коли я тут жила і бачу, як залицяються до мене там. Це зовсім інші речі. Тут квіти дарують, літаки надсилають, квартири купують. Коли мої українські подруги розповідають, як до них хлопці залицяються, я відчуваю себе невдахою. А там такого немає. Ти вже й натякаєш: "Час вже квіти подарувати. У нас десяте побачення, а квітів ще немає». Там все по-іншому і дуже важко, бо джентльмен повинен бути джентльменом. А в Америці доходить до того, що ми йдемо на вечерю і платимо порівну. 

І тебе вже це не дивує?

–І це вже нормально. Я коли тут достаю свою кредитну картку, друзі-хлопці кажуть: «Аліно, ти не в Америці». І я така: «Ок»!