Вітаю в новій оселі!

-Хлопці, зустрічайте!

Вітаю родину Ірини Федишин! Ми на новосілля не з порожніми руками, за українською традицією потрібно приносити хліб, в нашому випадку це торт.

-Дякую!

З чоловіком-продюсером ми знайомі давно, знайомте з дітьми!

-Це Юрчик, а молодший-  Олежик.

Дуже приємно! Ось вони – «маленькі долоньки», саме про них співає Ірина Федишин.

-Так, і власне, старший знімався у кліпі, йому було тоді 2,5 рочки.

Пісню знаєте мамину?

-Так.

Не так давно ви придбали київське помешкання.

-Вчора зайшли, а сьогодні зустрічаємо вас.

-Катю, ви перший гість тут.

Кота запускали першим?

-Ні, не запускали, але Віталій заніс мене на руках.

Взагалі-то далеко не кожен артист, який має багаторічну кар’єру, може собі дозволити купити житло у столиці. Багато років винаймають. А ви вже з квартирою у столиці.

-Так, дійсно ми з чоловіком самі заробили на цю квартиру завдяки гастролям.

Діти поки що залишаться вчитися у Львові?

-Я така родинна дівчина, буду сумувати і за родиною, і за друзями, але друзі і тут вже є. Юрчик піде в перший клас, піде у Львові. Тому будемо сюди приїжджати по роботі.  А основне наше місце проживання - Львів. Бо якщо переїжджати до Києва, потрібно не тільки дітей, а ще й бабусю везти за дітками, дідуся, всю родину.

Чи з сусідами познайомилися? Тут консьєржка, мабуть, вас вже впізнає.

-Вона сказала, що дві зірки на один будинок - то вже забагато.

А хто тт ще живе?

-Наша сусідка Надя Мейхер.

Проведіть екскурсію помешканням!

-Тут у нас така вітальня. А тут ми снідаємо, кухня переходить у столову.

Скільки метрів?

-85 метрів.

Ірино, тут у вас таке романтичне зоряне небо над ліжком.

-Хороша енергетика, спокійно, тихо.

-Коли прийшло свято 8 березня, Віталій подарував дружині кватиру.  Почали оформляти документи, він спитав: «На кого пишемо квартиру?» А я кажу: 2Віталік, це ж подарунок на 8 березня, пиши на дружину». – «Добре, на дружину».

Як ви готуєтеся до Великодня?

-Пасха – це, безумовно, свято дуже радісне і світле. Його зустрічаємо всією родиною.

-Для нас Різдво і Паска – можливість побути всією родиною.

Покажіть, як готуєтеся.

-Зараз будемо малювати з дітками писанки.

-Я насправді до випікання паски ще не бралася, хоча думаю, що вже пора, вже діти підростають, не треба все на маму спихати. Поки ще цю роботу робить мама, вона завжди випікає паску у Світлий четвер, вже коли у хаті порядок, помиті всі вікна. І вже у мами я ту паску забираю собі у кошичок. Кладемо свої писанки. Самі збираємо з дітками масло сир, сіль, мирт, беремо свічку, накриваємо гарним рушничком і йдемо до церкви святити цей кошичок. І неділю зранку одне яйце ділимо на всіх сім’єю, вдома така традиція, а потім йдемо до батьків на святковий сніданок.

-На Паску біля церкви водять гаївки, хочете, я вам зараз заспіваю?

 Так!

-Я багато знаю гаївок, бо маленькою я завжди ходила до церкви, водила гаївки, мама мене відводила. Ми завжди били у дзвони біля церкви, на Великдень можна біля церкви дзвонити у дзвони, скільки хочеш, є така гарна забава для діток. Калатали у дзвони і водили веснянки.

-Бабуся у нас спекла пасочку, але ми хочемо прикрасити її самі. Зробили таку помадку, патріотичну паску - синьо-жовту, поскупляли весь синьо-жовтий декор.

Наша паска -  це все красиве одразу. Як у творчості Ірини Федишин.

-Яка красива синьо-жовта паска.

-Як Україна!

Дякую вам за гостинність! Вітаю з прийдешнім Великоднем!

-Дякуємо! Христос Воскрес!