Максим Нефьодов завітав на Alfa Jazz Fest.
Вас сміливо можна назвати найстильнішим політичним діячем за всю історію української політики. Це і кольорові шкарпетки, і різноманітні хустинки, і сорочки, і краватки. Тобто,ви багато уваги приділяєте уваги зовнішньому вигляду.

–Думаю, що ви перебільшуєте, тут ми конкуруємо з Володимиром Омеляном, мені дуже подобаються його булавки під краватки, які він носить, це справді круто. Держслужбовець  також може бути сучасним, а не людиною з великим пузом, в розтягненому костюмі, проте яка їздить на 3 машинах з охороною.

А як ці можновладці дивляться на вас? 

–Думаю, що вже звикли, хоча можу сказати, що як я влаштовувався в уряд то Айварас навіть порадив мені поголити бороду.

Айварас Абромавічюс, колишній міністр фінансів? 

–Невідомо, як тебе сприймуть, але бачите - все пройшло нормально.

Для входу в уряд був навіть фейс-контроль та дрес-код?

–Це не ознака якихось понтів, це просто ознака того, що людина може і має право навіть на держслужбі виглядати так само, як і в звичному житті.

Можу припустити, що і музика, і концерти, які ви відвідуєте – це зовсім те, що слухали до вас політики.

–Найбільше я люблю старий рок. 

Був час, їздили на концерти за кордон? 

–Я справді чесно живу на ту зарплатню, яку отримую, і ті заощадження, які я маю та які вказані в електронній декларації.  Тому, звісно, їздити за кордон на якісь концерти, на жаль, точно не час. Але я дуже сподіваюся, що зараз із безвізом та заходженям лоукостерів, їздити за кордон стане дешевше для будь-якого громадянина, в тому числі, і для мене. В мене є мрія, дуже хочу потрапити на концерт Metallica, але поки що вони в Південній Америці гастролюють, це не на часі.

Після того, як почали працювати в уряді, якісь звички довелося змінити?

–Мені часто пишуть у Facebook щось таке: «Ви навіть не знате, скільки хліб коштує». Мене це так дивує: ви думаєте,  в мене 5 служниць, які все привозять? Я живу тим самим життям, як і жив, ходжу в «Макдональдс» іноді, в магазин, чи на ринок з пакетами. Я не бравую цим, це і є те життя, яким я живу і не бачу сенсу щось змінювати.

Тут, серед прихильників джазу багато бізнесменів, людей, які раніше чи зараз брали участь у тендерах. Як почуваєтеся тут? Чи не намагаються домовитися тут?

–Ніхто не підходить, і нічого не просить. Це було перші кілька тижнів, як я прийшов. Я дуже запам’ятав одного гостя: він прийшов, сів. У нього були два дорогих годинника на обох руках. Він на мене подивився з сумом: «Максиме Євгеновичу, коли ми вже з вами нормально, предметно поговоримо?»

Після того,  як ви стали заступником міністра і вас почали показувати по телебаченню, можу припустити, у вас з’явилися прихильниці. Ви ж завидний наречений.

–Дуже сумно, але ніхто не пише. Багато пишуть у Facebook,  але, як правило, про якусь зраду. Кожного разу, якщо хтось знаходить якусь зраду в закупівлях – звісно, пишуть мені.