Незмінна ведуча проекту "ТСН. Тиждень" і журналіст, якому довіряють мільйони глядачів – нещодавно відзначила день народження. Її особисте свято – майже збігається в часі і з днем народження всього каналу. Тож в ексклюзивному інтерв'ю одна із найвпливовіших телевізійників країни розповіла про те, що навряд чи потравить до ефіру її програми. А також спробувала спрогнозувати, як вирішиться сьогоднішня ситуація в Україні.  

Алло, ви працюєте в "ТСН" з перших днів існування програми. Розкажіть, як змінювалися умови роботи телеведучих за цей час? Як відбувалася ця еволюція ТБ не тільки в кадрі, а й за кадром? Як технічний прогрес ускладнив або спростив життя?

Технічний прогрес "дав нам крила"! (сміється) Насправді - якщо говорити про оснащення студії, то воно змінилося не так суттєво. "ТСН" від початку технічно була забезпечена достатньо добре: адже це новини комерційного каналу. Мені є з чим порівнювати: я прийшла сюди працювати з каналу державного. Так, за ці роки з'явилося більше камер - і досконаліших, більше можливостей для прямих включень. Так - віднедавна "ефіримо" з однієї з найсучасніших студій: з поліекранами і 3D-графікою. Але щось схоже на революцію в моїй роботі зробили поява смартфона і Wi-Fi. Можливість отримувати інформацію в будь-якій точці і навіть під час руху - ось це реальний кайф!

Адже головне завдання ведучого новин не змінилося: пропустити через себе потік подій за день або тиждень, виокремити головне і зуміти про це головне розповісти цікаво, об'єктивно і переконливо. Разом з колегами, звісно. Так ось завдяки технічному прогресу з цього інформаційного потоку я не випадаю майже цілодобово: з невеликою перервою на сон (сміється).

Як змінювалася подача інформації? Що тоді було дуже цікавим, а зараз навряд чи потрапить до ефіру й навпаки?

Принцип спілкування з глядачем змінюється принципово - і просто на наших очах. Бо з розвитком всіляких "гаджетів" новини стають особистою справою кожного. Будь-яка небайдужа людина може зняти своє відео на телефон, викласти його в інтернет - і стати джерелом унікальної інформації.

Приховати що-небудь в наш час майже неможливо: і скандальних сюжетів в ефірі стало набагато більше. На цьому тлі ми починаємо відчувати дефіцит телеаналітики, щоб за окремими радикальними спалахами побачити загальну картину - і це новий виклик для сучасного ТБ. Але в підсумку - новини стають ближчими до свого глядача. Він - реальний наш співавтор. Ми більше говоримо про те, що відбувається з кожним – у його сім'ї, будинку, селі чи містечку. Ми намагаємося говорити простіше і доступніше. У новинах зараз значно більше чути простих людей, хоча вони, як і раніше, часто бояться сказати про наболіле на телекамеру. Ми навіть про проблеми глобальні  намагаємося розповісти через особистий інтерес українця.

Що навряд чи потрапить тепер до ефіру? Сподіваюся, ми не заразимося вірусом "совка", який підхопило російське телебачення, і не будемо з захватом транслювати показові звіти міністрів на президентському килимі. А залишимося достатньо критичними до людей, наділених владою.

Я МАЛО ВІРЮ, ЩО КРЕМЕЛЬ СХАМЕНЕТЬСЯ СКОРО

 Чи часто ви сперечаєтеся з редакторами з приводу побудови випуску новин? І що найчастіше стає предметом таких обговорень?

Сперечаємося! Сперечаємося часто - і з задоволенням. І з редактором, і на загальних летючках команди "ТСН. Тижня". Випуск формується щоразу з нуля. І про все найцікавіше, що відбувається, у кожного своя думка. У цих суперечках справді "народжується істина": бо треба навести такі вагомі аргументи і розповісти свою версію подій настільки захопливо, щоб цим загорілися всі! Ми всі достатньо емоційні, і під час таких розмов майже іскри летять, але в цьому справді є елемент задоволення. Тому що сперечатися доводиться з людьми талановитими і неординарними: мені пощастило з колективом.

Чи доводилося вам зіштовхуватися з грубістю або фамільярністю запрошених гостей до студії? Як знаходите вихід з подібних ситуацій?

Ні, мені не хамлять. Може, тому, що і я обходжуся без хамства і не кокетую з політиками, спілкуюся рівновіддалено з усіма запрошеними. Ну і, крім того, до студії "ТСН. Тижня" приходять, як правило, персонажі ключові, а вони намагаються себе контролювати. Та й мій статус господині на телевізійному майданчику визнають.

Багато журналістів часто отримують пропозиції стати прес-секретарями того чи іншого політика. Чи отримували ви подібного роду пропозиції? І якщо так, то чому відмовлялися?

Отримувала. І не раз. Чому відмовлялася? Іноді й сама себе запитую (сміється). Гроші чималі, роботи не так, щоб багато, нервів - незрівнянно менше. Можливо, не знайшовся ще той, кого хотілося б безоглядно піарити?

Ви як журналіст-аналітик можете спрогнозувати, коли і як вирішиться нинішня ситуація в нашій країні?

Навряд чи хтось взагалі зараз візьметься давати точний прогноз. Занадто багато суб'єктивних факторів на нашу ситуацію впливають. Я мало вірю, що Кремль схаменеться скоро. Хоча є відчуття, що у відкриту атаку Росія все-таки не піде: там явно хочуть зробити Донбас довготривалим головним болем України. Нам варто уважно вивчати досвід життя в Ізраїлі - під постійною терористичною загрозою. І не розслаблятися. Але, якщо вдасться російських військових і зброю з нашої території прибрати, вірю, що поступово моральні та матеріальні рани східних регіонів ми залікуємо. Потрібен буде не рік і не два. І тут уже все залежить від Києва: наскільки щиро наша влада хоче реформ, які повинні оживити економіку. Вона - може стати нашою найпереконливішою зброєю.

СЕКРЕТ КРАСИ ПРОСТИЙ, АЛЕ МАЛОДОСЯЖНИЙ

Що дозволяє вам завжди так прекрасно виглядати - у вас є секрети краси?

Головний секрет, як я з'ясувала для себе, справді дуже простий. Хоча і малодосяжний. Достатній сон. За нього борюся, але зі змінним успіхом. А так, як у тій рекламі: "Прості речі рятують життя". Зарядка, хоча б мінімальна - щоранку. Більше води, менше їжі. І намагатися втримати внутрішній баланс, що теж буває складно. Але важливо - не опускати рук. А загалом - спасибі батькам за гени. І синові - за радість щодня.

Ваш син Артем пішов у перший клас. Даєте раду? Як все встигаєте?

Як і всі батьки школярів, 1-го вересня сказала собі "прощай, сон" (сміється). Але поки все виявилося не так страшно. Школа у нас хороша, сину подобається. Навчається і їсть він там із задоволенням, в захваті від своєї улюбленої математики та додаткових занять з ушу. Дитина в гарній компанії і при ділі майже весь день. Проблема тільки з вихідними, тому що тепер вони у нас точно не збігаються. Шукаємо вихід. Але слава Богу, є помічники. Тож - встигаємо. (усміхається)