Щоп’ятниці о 21:00 на телеканалі “1+1 Україна” транслюють проєкт “Хоробрі серця”. Це цикл історій про українців – військових та цивільних, які здійснили подвиги, захищаючи Україну від російської агресії, та своїми вчинками змінили хід історії. Знати в обличчя живих героїв - ось мета цього проєкту.
Цієї п’ятниці на телеканалі “1+1 Україна” покажуть новий епізод проєкту “Хоробрі серця”, який буде присвячений обороні Сходу України. Героями нового епізоду стануть військові, які тримають східний фронт та захищають всю Україну від ворожої навали. Герої поділяться ексклюзивними подробицями операцій в Авдіївці, Попасній, Бахмуті, Маріуполі, Соледарі та інших українських містах.
Символом незламності та сили українського народу навесні 2022 став металургійний завод Азовсталь. Саме там протягом 2 місяців військові відчайдушно тривали оборону від ворога, а медики цілодобово рятували життя. Один з таких героїв, підполковник та військовий хірург Євген Герасименко, став гостем нового епізоду "Хоробрі серця".
Євген з самого початку не був у Маріуполі, однак наприкінці березня йому запропонували летіти у місто, аби допомогти лікарям.
"Вони мені сказали "Ви розумієте, що це буде квиток в один кінець? Бо тут все дуже складно та серйозно". Навіть думки не було відмовлятися", — пригадує хірург.
Так, приховавши від дружини, куди саме він їде, Євген відправився на Азовсталь. У бункері вже було півтори сотні поранених, і з кожним днем їх ставало дедалі більше. Умов для лікування немає: у підземеллях заводу канцелярські ножі замість медичного обладнання та простирадла замість бинтів. Кожну операцію незмінно супроводжувала канонада вибухів.
"В операційну заходиш, і одразу починаються обстріли. Усе, що могло з землі стріляти, все стріляло. У морі стояв корабель — з моря обстріли йшли. І з повітря авіація постійно бомбила територію Азовсталі", — розповідає військовий.
На бункер, у якому знаходився медичний хаб, було скинуто 4 авіабомби. Одна з них зруйнувала будівлю над підземеллям та пробила його, однак на щастя не розірвалася.
"Аби вона спрацювала, то там в живих би ніхто не залишився", — зазначає Євген Герасименко.
Операції проводили годинами, а поранених не меншало. Лікарі на Азовсталі втрачали відчуття часу, однак мужньо продовжували виконувати місію. Військовий хірург так описує свою мотивацію тоді:
"Збереження життя військовослужбовця — це найголовніша задача, яка стояла перед кожним... За час перебування там ми врятували близько тисячі життів".
Сам Євген провів близько 250 операцій. Він пам'ятає майже кожного пораненого та з багатьма досі підтримує зв'язок. Розміри бункера — 70 м на 30 м, кількість поранених — три сотні. У важких умовах доводилося вдаватися до застарілих методів лікування, наприклад, прямого переливання крові від пацієнта до пацієнта без попереднього обстеження. Хоч усі в підземеллі були ослабленими, та все одно без вагань погоджувалися ставати донорами. Зі сльозами на очах через важкі спогади, Євген поділився випадком, який його дуже вразив:
"Ми оперували військового із позивним Штиль, у нього була критична крововтрата. Звернулись до побратимів, які на той час також були після тяжких поранень, із проханням здати кров для нього. Хлопці як один сказали: скажіть тільки, яка група крові. Зробили операцію і врятували життя цьому військовослужбовцю".
Удома на хірурга чекали дружина Лариса та донька Марія. Лариса пригадує: хоч чоловік одразу не зізнався, куди прямує, однак все одно було відчуття неспокою. Через 2 дні він зрештою розповів правду, а щоб усвідомити це, жінці знадобився ще тиждень.
"У той момент земля з-під ніг пішла", — зізнається Лариса.
Вона сама військовослужбовця та проходить службу у військовому госпіталі у Дніпрі. Лариса каже: колеги та родина дуже підтримали її та запевняли, що Євген робить велику справу.
Що розкаже про свого рятувальника один із пацієнтів Євгена з Азовсталі? Як проходила оборона Попасної, Бахмута, Соледара, Авдіївки, дивіться у “Хоробрих серцях” у п’ятницю о 21:00 на телеканалі 1+1 Україна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: