Ці постаті залишили глибокий слід у християнській історії та духовному житті Церкви.
Священномученик Дорофей, єпископ Тирський
Святитель Дорофей жив у III–IV століттях, і, за переказами, прожив понад сотню років, залишаючись стійким і непохитним християнином навіть у найтяжчі часи. Він очолював християнську громаду в місті Тир (сучасний Ліван) і став свідком жорстоких гонінь на християн під час правління імператора Діоклетіана. Після короткого періоду миру за імператора Костянтина, нова хвиля переслідувань змусила святителя тікати в інші землі. Проте і там він продовжував проповідувати Христа. Його було схоплено й страчено — за одними версіями, його кинули на поживу звірам, за іншими — стратили мечем. Церква шанує його як приклад вірності, мудрості й духовної сили.
Святитель Костянтин, митрополит Київський і всієї Руси
Це одна з важливих постатей у духовній історії Київської митрополії. Святитель Костянтин був на чолі Київської кафедри у період XI століття, і його діяльність припала на період, коли християнство ще зміцнювалося на теренах Русі. Він відомий своєю пастирською ревністю, участю у церковних справах, укріпленні віри серед народу, а також участю в розвитку богослужбової літератури та церковного устрою.
Мученики: Маркіан, Никандр, Іперехій, Аполон, Леонід, Арій
Ці святі мученики належать до перших століть християнства — періоду, коли сповідування віри в Ісуса Христа часто каралося стратою. Усі вони зазнали мук і смерті за те, що відмовилися від поклоніння язичницьким богам, залишаючись вірними єдиному Богові. Їх стратили у різних місцях, але обʼєднує їх мужність і сила духу. Мученики є символом того, що навіть в умовах найжорстокіших гонінь людська віра здатна перемагати страх і смерть.
Преподобний Федір, чудотворець
Святий Федір, відомий як чудотворець, жив у VI–VII століттях. Він був монахом і подвижником, який усе своє життя присвятив молитві, посту та служінню ближнім. За життя Федора згадують численні дива — зцілення недужих, вигнання бісів, передбачення подій. Його вважали святим ще за життя, і його постать стала символом глибокої духовної сили, що зцілює не лише тіло, а й душу.
Також вшановується перенесення мощів князя Ігоря Чернігівського і Київського, який прийняв мученицьку смерть у монашому чині, і згадується Ігорівська ікона Божої Матері, одна з шанованих святинь.
Свої іменини сьогодні святкують:
Ігор — ім’я має скандинавське походження й означає воїн або захисник.
Леонід — у перекладі з грецької — нащадок лева, символ сили.
Маркіян — латинське ім’я, що означає присвячений богу Марсу.
У народі цей день відкривав Русальний тиждень — особливий період, коли, за уявленнями словʼян, душі русалок виходять з води й можуть шкодити людям. Щоб уникнути неприємностей, люди дотримувалися певних звичаїв та остерігалися лісу й водойм.
Серед поширених прикмет на 5 червня:
На Русальний тиждень, а особливо в його перший день, селяни остерігалися привертати увагу потойбічного. Саме тому існувало чимало заборон:
► Не можна купатися у річках і ставках — вірили, що русалки можуть затягнути у воду.
► Не прали білизну й не полоскали одяг — вода в ці дні вважалася нечистою.
► Заборонено було плакати — це могло викликати нещастя або хвороби.
► Не сиділи під деревами на самоті — вірили, що там танцюють русалки.
► Не залишали відкритими вікна після заходу сонця — аби русалки не запросили в ліс.
З релігійної точки зору, цього дня не слід сваритися, виявляти гнів чи лихословити. Утримання від алкоголю, пліток, заздрощів і жадібності — обов’язкова умова духовної чистоти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 4 червня — яке церковне свято: чому вважається, що цього дня варто утриматись від сварок