Верховний Суд уточнив, у яких випадках працівникам гарантована виплата вихідної допомоги під час звільнення та коли роботодавець не має права відмовити у такій виплаті.
Як нагадали в Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, порядок надання вихідної допомоги визначає стаття 44 Кодексу законів про працю України.
Право на таку виплату виникає, зокрема, якщо працівника звільняють через скорочення чисельності або штату, ліквідацію чи реорганізацію підприємства, а також у разі відмови продовжувати роботу в передбачених законом ситуаціях. Допомога також може виплачуватися й в інших випадках, прямо визначених трудовим законодавством.
У Верховному Суді наголосили, що право на вихідну допомогу виникає саме в день звільнення. Якщо підстави для її виплати передбачені статтею 44 КЗпП, роботодавець повинен провести повний розрахунок із працівником саме цього дня. Невиплата коштів у такому випадку вважається порушенням трудових прав.
Окремо суд звернув увагу на випадки, коли трудові відносини регулюються спеціальними законами. Якщо такі нормативні акти не містять правил щодо виплати вихідної допомоги, застосовуються положення Кодексу законів про працю України.
Водночас вихідна допомога не призначається автоматично при будь-якому звільненні. Наприклад, якщо працівника формально звільнили, але того ж дня без фактичної перерви призначили на ту саму посаду, підстав для такої виплати немає. Суд пояснив, що вихідна допомога покликана підтримати людину на час пошуку нової роботи, а не бути додатковою виплатою за відсутності реальної втрати роботи.
Фахівці також радять роботодавцям перед оформленням звільнення перевірити, чи передбачає конкретна підстава виплату вихідної допомоги, який її розмір встановлено законом та чи буде повний розрахунок із працівником проведений у день звільнення.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: