У відвертій розмові з сайтом 1plus1 комерційна директорка медичної групи компаній ADONIS Світлана Лонська поділилася спостереженнями щодо нових тенденцій у медичному бізнесі та розповіла, як війна змінила сприйняття медицини, з якими викликами довелось зіткнутись та що означає працювати в системі, яка щодня стикається з викликами воєнного часу.
Повномасштабне вторгнення росії у 2022 році докорінно змінило все — і в першу чергу наше ставлення до життя, безпеки та медицини. Немає жодної сім’ї в Україні, яку б не зачепила ця війна.
Як комерційний директор багатопрофільних медичних центрів ADONIS, який до війни включав 11 філій у різних районах Києва та області, у тому числі два сучасно обладнані пологові будинки, стоматологію, дослідницьку лабораторію, хірургію, реабілітаційних центр, банк пуповинної крові, власну невідкладну допомогу, я бачу ці зміни не лише через цифри й фінансові показники, а перш за все — через трансформацію людських потреб, пріоритетів і довіри.
«Медицина, яка колись була про життя, зараз часто працює в зоні ризику й виживання»
Один із наших пологових будинків було повністю зруйновано внаслідок обстрілу. Інший довелося закрити — через критичне падіння народжуваності. В умовах війни люди не поспішають створювати сім’ї, не планують дітей. Щоденні тривоги, втрати й невизначеність витіснили спокійне майбутнє. І медицина, яка колись була про життя, зараз часто працює в зоні ризику й виживання.
Минулого року ворог завдав найболючішого удару. Ворожа ракета влучила в одну з наших філій. Ми втратили не просто будівлю — ми втратили людей. Загинули наші колеги, професіонали своєї справи, а також пацієнти, які в той момент перебували на прийомі. Адже від тривоги до влучання не пройшло і пари хвилин. Це трагедія, яку неможливо прийняти або забути. Вона назавжди залишила слід у нашій пам’яті й стала ще одним доказом того, що медицина в Україні — на передовій цієї війни.
Ще до війни наш заклад активно розвивав напрям міжнародної співпраці — приїздили пацієнти з-за кордону, особливо користувалися попитом послуги з лікування безпліддя, естетичні процедури та новітні технології лікування стовбуровими клітинами. Ми створювали сервіс, адаптували процеси під іноземних клієнтів, будували бренд. Але війна все зупинила — візити з-за кордону припинилися. Люди бояться приїздити у країну, яка щодня під обстрілами. Це відчутно в структурі доходів та маркетинговій стратегії.
«У відповідь на нові виклики ми відкрили напрям реабілітації для військових. Це була і внутрішня потреба, і логічне продовження нашої місії»
Водночас, ми не стояли на місці. У відповідь на нові виклики ми відкрили напрям реабілітації для військових. Це була і внутрішня потреба, і логічне продовження нашої місії. Ми переобладнали частину приміщень, залучили фахівців з фізичної терапії, ерготерапії, психотерапії, почали тісно співпрацювати з громадськими організаціями та фондами. Військові отримують комплексну допомогу, а наш заклад — новий сенс у своїй роботі.
Крім того, ми помічаємо цікаву нову тенденцію: влітку до нас почали приїздити жінки з-за кордону — на планові візити до вузьких спеціалістів, таких як стоматологи, дерматологи, ендокринологи. Це переважно українки, які зараз мешкають в Європі. Вони приїздять на короткий період, щоб швидко та якісно отримати послуги, які довелося б чекати місяцями.
Це — визнання експертності наших лікарів. Ми маємо висококваліфікованих фахівців, сучасне обладнання, при цьому вартість більшості послуг залишається значно нижчою, ніж у клініках Європи. До того ж, наш підхід — це не просто «лікування», а уважність, доступність і турбота. Люди це цінують.
«Медицина в Україні сьогодні — це не лише про виживання. Це про відповідальність, адаптацію, розвиток і людяність»
Війна змінила і внутрішнє сприйняття медицини. Медики — це ті, хто тримають тил. Ми навчилися працювати в умовах постійних блекаутів, нестачі ресурсів, під вий сирен та в укриттях. Але ми вистояли. І сьогодні наша мета — не просто зберегти клініку, а зробити її точкою сили для людей.
Медицина в Україні сьогодні — це не лише про виживання. Це про відповідальність, адаптацію, розвиток і людяність. Я вірю: ми зможемо не лише відновити зруйноване, а й побудувати ще сильнішу систему, засновану на довірі, професіоналізмі й готовності діяти — навіть у найтемніші часи.