Група 1+1 media продовжує розповідати історії героїв суспільно важливої ініціативи «Плюсуй українську». Цього разу своїм досвідом переходу на українську мову поділився шеф-кухар, ресторатор та справжнє обличчя української гастрономії — Євген Клопотенко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Юрій Горбунов: "Основні носії російської мови, наші сусіди, нас вбивають. Це слід усвідомити та позбутися звички говорити російською"
У спецільному інтерв’ю Євген розповів про те, якими були його перші українськомовні ефіри на ТБ, чому досі шкодує, що не зробив свідомий перехід на українську ще в дитинстві, як українська дозволила йому бути самим собою та на якій деокупованій території він зварить борщ одразу після Перемоги.
Нагадаємо, 7 лютого 2023 року група 1+1 media анонсувала запуск проєкту «Плюсуй українську», спрямований на популяризацію української мови та культури, викорінення російського контенту з медіаполя та формування звички спілкуватися як вдома, так і в інших сферах життя українською. Проєкт буде реалізовуватися протягом 2023 року разом з WAW: альтернативне медіа та за підтримки МКІП.
Ви сам родом з Києва. Попри те, що вдома у вас лунала українська мова, ви здебільшого зростали у російськомовному середовищі. Чи не виникало у вас внутрішніх сперечань з приводу мовного різноманіття?
Мені батько щодня говорив “Не спілкуйся російською”. На що я йому казав, що знаю українську, але буду спілкуватися тією, якою хочу. Проте це була цілком несвідома позиція.
Все почалося із дитячого садочка, де російською зі мною починала говорити вихователька. Це було нормою, тож не усвідомлював, коли і сам починав нею спілкуватися. Попри те, що у мене була ненависть до всього радянського і я точно ріс в іншій реальності, продовжував говорити російською. І зараз дуже засмучений через те, що тоді не розумів важливість мови та не усвідомлював, які проблеми це може за собою притягнути.
Саме на ТБ я вперше почав говорити українською мовою.
Ви почали переходити на українську мову під час появи на телебаченні. Як вдалося прокачати свою мову і прийти до того рівня, який є у вас зараз?
Коли вперше почав говорити українською мовою на телебаченні, було дуже важко. Існують мовні форми — жарти та інші речі, які доводилося змінювати. Тоді в кадрі говорив українською, а зі знайомими та рідними — російською.
Якось мені хтось сказав, що мені варто переглянути свої українськомовні ефіри, на них для інших я здавався геть іншою людиною. Так, я переглянув ці перші епізоди і зрозумів: це моя мова. Тоді і відбувся злам, після якого і почав вживати українську в побуті. Друзі спершу почали говорити “Та що ти починаєш”. Навіть десь день-два жартували, але я не зважав. Потім припинили це робити та просто підтримали.
Якщо люди не готові підтримати твої світоглядні зміни — які вони тобі друзі?!
Секретний рецепт в переході на українську мову полягає в тому, що слід зрозуміти, що ти хочеш спілкуватися українською і ти можеш помилятися. Тож раджу всім дозволити собі говорити. Це класична формула. Якщо ви хочете вивчити будь-яку мову — англійську, італійську — розмовляйте.
Ще замовляйте таксі українською та спілкуйтеся з водієм державною. Певним чином таксисти допомогли мені покращити свої навички. Коли вони мені телефонували, завжди казав: “Алло, добрий день”, а виходячи з автівки, наголошував: “Гарного дня”. У такі моменти відразу з’являлась впевненість.
Потім переходьте до другого етапу та викорінюйте із себе русизми. Кажіть “чотири”, замість “четыре”, чи кажіть “так” замість “да”. Згодом вивчайте нові для себе слова і продовжуйте процес удосконалення мови.
Українська мова на 100% дозволила вам бути собою. Коли ви спілкуєтеся українською, як ви себе почуваєте?
Почуваю себе хмаринкою. Мені легко. Особливість української мови в тому, що вона об’ємна та приємна. І я такою відчуваю саму Україну — доброю, приємною, великою. До того ж уявляю, що я об’ємний та приємний, хочеться когось відразу обіймати та цілувати.
Українська мова — це про дуже велику любов. Постійно кажу, що українською приємно займатися коханням.
Для того, аби показати багатогранність української мови, група 1+1 media спільно з героями проєкту “Плюсуй українську” обговорює їхні улюблені слова. Яке у вас улюблене українське слово?
Мліти. Для мене це слово — найкраще. До речі, буквально нещодавно почав собі виписувати слова, які мені подобаються. Крім мліти, там є такі слова як: милує та комірниця. Навмисне почав вести словничок, аби краще їх запам’ятовувати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Алан Бадоєв довів Раміну до сліз ексклюзивним переглядом документального фільму «Довга Доба»
30-го березня 2023 року на платформі Netflix вийшов ваш документальний фільм “Борщ. Секретний інгредієнт”. Які емоції прагнете передати іноземному глядачу після перегляду цієї документалки? Що вони мають відчути та зрозуміти про Україну?
Цей фільм ми знімали три роки назад. Вже тоді ми його робили з прицілом на Netflix. Його продюсуванням займається Наталка Якимович, українська журналістка та телеведуча, а також FILM.UA Group. І якраз три роки назад вони починали писати стрімінговій платформі та домовлятися. Якось Наталка сказала “Ми на Netflix”. Це повністю її заслуга.
Цей фільм не про борщ. Іноземний глядач матиме можливість побачити Україну такою, як вона є, про українських людей. Ми розповідаємо 12 рецептів борщу і паралельно розказуємо 12 людських історій. Показуємо, як борщ готують на Київщині, Галичині, Одещині, в Карпатах, у їдальнях Чорнобильської АЕС і на військовій польовій кухні під Бердянськом.
Ми варили борщ в горах, з кримськими татарами, надихались одеським колоритом, варили його і в Маріуполі, поблизу “Азовсталі”. Під час зйомок зустрічали різних людей, які лише доводили: ми різні, але єдині.
Тож світ побачить Україну культурно різноманітною та новою. А в кінці, як зазвичай, захочеться плакати.
Такого ніколи та ніде не відчував, як у Маріуполі.
На жаль, до виходу фільму світу довелося побачити Маріуполь, зокрема “Азовсталь”, із жахливих новин. Які у вас спогади залишилися з тих часів? Яким ви тоді побачили Маріуполь?
Завод “Азовсталь” величезний. Він як місто. Навіть, коли вперше приїхав, думав, що то окреме місто. Тоді там не було ні початку, ні кінця. Дуже величезний простір. Там відчувалась неймовірна сила та міць. Здавалося, що це серце металургії, якщо так можна сказати. А через один-два кілометри — море, де раніше відпочивали та засмагали люди. Було цікаво спостерігати за цим поєднанням.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Мені постійно хотілося додому, в Київ, адже саме тут я можу творити", — Тетяна Писанко, виконавча продюсерка проєктів Big Brave Events
Де б ви хотіли приготувати борщ після нашої великої Перемоги? На якій деокупованій території України?
Звичайно б хотів зварити борщ в Криму, на набережній Алушти, де в дитинстві зустрічав світанок. Хочу на тому самому місці зварити борщ.