Про це у новому випуску проєкту «VIP з Наталією Мосейчук» розповів уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Інтерв’ю — унікальне, адже його вдалося записати дорогою до українсько-білоруського кордону, де Україні вдалося повернути додому вісьмох викрадених росіянами дітей.
«Вони це роблять, щоб показати — така велика кількість українських дітей свідомо знаходяться на території російської федерації і ніхто не висловлює питань. Що тут все чудово для українських дітей. От така мантра — «тут все добре», — пояснює омбудсмен.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Відчуття поразки в головах українців хибне», — системний аналітик в інтерв’ю Наталії Мосейчук
Викрадених дітей окупанти одразу намагаються розселити у сім’ї — аби пришвидшити їхнє «перевиховання».
«Для росіян немає різниці, чи дитина з батьками, чи сирота. Вони забирають українських дітей, влаштовують їх в сім’ї і намагаються це зробити максимально швидко. Щоб дитина була в середовищі (російському - ред.)», —розповідає Дмитро Лубінець.
За його даними, кожна російська сім’я отримує гроші за українських дітей — від 30 до 126 тисяч рублів на місяць залежно від стану здоров’я дитини.
«У нас є зафіксовані випадки, коли російська сім’я приїжджає на тимчасово окуповану територію України, де бере 10 дітей, 12 дітей. Одразу!», — заявив Дмитро Лубінець.
Переговори з повернення українських дітей додому тривають місяцями зусиллями безлічі команд — ЮНІСЕФ, Катару, Офісу Президента та Офісу омбудсмена. В день Святого Миколая, 6 грудня, додому вдалося повернути чотирьох хлопчиків та чотирьох дівчат. Присутня при цьому Наталія Мосейчук згадує:
«Ми стояли разом з Дмитром Лубінцем та його людьми на нашому блок-пості і виглядали дітей. Спочатку під'їхала «буханка» - радянська «Газель» глибоко пенсійного віку. Вийшли білоруські солдати. І, чесно кажучи, їхній вигляд змусив нас здивуватися. Бо такого дежавю давно не було. За якихось 50 метрів від нас стояли вояки радянської армії зразка 90-их, періоду розпаду: в довгих бушлатах, з висячими ременями та покрученими чоботами. Трохи згодом на такій самій “буханці” під'їхав офіцер з нашими дітьми. Вони вийшли з машини. Ми почули, як офіцер сказав їм «удачи и счастливой дороги». В голосі відчувалася глибоко камуфльована емпатія до малих. Я зазначила для себе, що наші малі не сказали ні слова. «Все-таки вороги», — подумала я тоді про те, як українські діти визначили для себе білорусів. Цікаво, чи зрозумів це білоруський молодий прикордонник-офіцер?»
Чому дітей не евакуювали з сиротинців у прифронтових містах напередодні вторгнення? Як будуть повертати людей з окупованих територій? І як росіяни телефонують родичам полонених? Дивіться у новому випуску «VIP з Наталією Мосейчук».
Loading...