Якщо людина регулярно каже «вибач» навіть у ситуаціях, де не зробила нічого поганого, це може бути не просто ввічливістю, особливо, якщо перепрошує за цілком звичайні речі. Іноді така реакція формується як спосіб уникнути напруги, негативної оцінки або можливої сварки.
Розповідаємо, чому, за даними психологів, людина може постійно вибачатися без причини та в яких випадках на цю звичку варто звернути увагу.
Іноді «вибач» стає способом заздалегідь нейтралізувати можливу претензію. Наприклад, людина просить колегу про допомогу й одразу додає: «Вибач, що знову тебе турбую». Або телефонує подрузі: «Вибач, що так пізно пишу», хоча нічого поганого не зробила.
Психолог Грегорі Чассон із Чиказького університету описує подібну реакцію як «тривожне вибачення». За його словами, людина може використовувати вибачення як своєрідну захисну поведінку, щоб знизити тривогу та уникнути негативної реакції співрозмовника.
Звичка постійно підлаштовуватися під інших також може проявлятися через автоматичне «вибач». Людина може перепрошувати за власне прохання, незгоду, запізнення співрозмовника або навіть за те, що займає чиєсь місце в розмові.
Психолог Камран Арві зазначає, що надмірні вибачення часто пов'язані із сумнівами в собі та страхом здатися складною, вимогливою або «занадто» незручною для інших.
Вибачення може тимчасово заспокоювати. Людина думає, що могла когось образити або роздратувати, каже «вибач» і чує у відповідь: «Все нормально». Напруга спадає, і наступного разу мозок може знову підказати той самий спосіб впоратися з невизначеністю.
Цей механізм добре вивчений у психології. Дослідження людей із тривожними розладами показують зв'язок між надмірним пошуком запевнення від інших і симптомами тривоги. У дослідженні 2019 року, проведеному за участю 738 людей, надмірний пошук запевнення був пов'язаний із тривогою та депресивними симптомами, а зменшення такої поведінки під час когнітивно-поведінкової терапії супроводжувалося покращенням стану.
Ще одна причина – перфекціонізм. Якщо людина звикла вимагати від себе ідеального результату, навіть невелика помилка може здаватися серйозною провиною. Тоді «вибач» звучить автоматично за невдале формулювання, незручне прохання, помилку в роботі або навіть за те, що щось зроблено не так швидко, як хотілося.
Психологи, які працюють із поведінкою надмірного вибачення, називають перфекціонізм однією з можливих причин такої реакції.
«Ти точно не образився?», «Я точно нічого не зробила?», «Ти не сердишся?». Це вже не просто ввічливість, а постійна потреба отримувати підтвердження, що стосункам нічого не загрожує.
Дослідники з Університету Торонто вивчали таку поведінку як excessive reassurance seeking, тобто надмірний пошук запевнення. У дослідженнях її пов'язують із тривогою, страхом за стосунки та невпевненістю у власних рішеннях.
Окреме дослідження психологів з Університету Бата та Університету Редінга показало, що люди можуть використовувати постійний пошук запевнення як спосіб впоратися з відчуттям загрози або невизначеності.
Сам факт, що людина часто вибачається, не означає, що в неї є психологічний розлад. Значення в цьому випадку має контекст.
Варто звернути увагу на постійні вибачення, якщо людина постійно боїться когось роздратувати, відчуває провину, коли ставить власні потреби на перше місце, або не може заспокоїтися, доки не почує від іншого «все нормально». У такому випадку проблема може бути не у ввічливості, а в тривозі та постійному очікуванні негативної реакції.
Якщо ви піймали себе на думці, що занадто часто перепрошуєте, варто звернути увагу на те, чим можна замінити автоматичне «вибач». Наприклад, замість «вибач, що турбую» можна сказати: «Можеш мені допомогти?», а замість «вибач, що так довго» сказати «Дякую, що зачекав».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Справа не в немитому посуді: психологиня пояснила, чому насправді пари сваряться через побут