Це не кохання: психологи розповіли, що таке лімеренція і як вона роками може псувати життя людини

Здається, ви зустріли ту саму людину. Вона постійно у ваших думках, кожна пісня нагадує про неї, а звичайне повідомлення здатне підняти настрій на весь день. Ви знову й знову прокручуєте в голові ваші розмови, шукаєте прихований сенс у випадковому погляді чи лайку в соцмережах і переконані, що між вами є особливий зв’язок.

Але психологи кажуть, що такий стан далеко не завжди можна назвати коханням, пише The New York Times. І цей стан навіть має назву - лімеренція, феномен, який дедалі частіше обговорюють фахівці по всьому світу і який здатний перетворити симпатію на справжню емоційну залежність.

Що ж таке лімеренція

Термін «лімеренція» з’явився ще в 1970-х роках завдяки американській психологині Дороті Тенновій, однак широку популярність набув лише зараз. Приводом для нової хвилі інтересу стали публікації психологів і нейробіологів, а також обговорення цього стану в соціальних мережах.

Лімеренція - це нав’язлива емоційна прив’язаність до людини, яка супроводжується постійними думками про неї, сильним бажанням взаємності та схильністю ідеалізувати об’єкт своїх почуттів. При цьому людина може практично не знати, у кого закохана.

Саме це сталося з 35-річною Джордан, історією якої поділилося видання The New York Times. Жінка зізналася, що майже вісім років була переконана, що її колега - це точно її споріднена душа. Вона постійно думала про нього, шукала приводи написати, уявляла їхнє спільне життя і сприймала будь-яку дрібницю як знак особливого зв’язку, хоча насправді вони ніколи не були близькими.

За словами нейробіолога Тома Белламі з Ноттінгемського університету, з подібним станом хоча б раз у житті може зіткнутися майже половина людей.

Чим лімеренція відрізняється від кохання

На перший погляд різниця здається неочевидною. І кохання, і лімеренція супроводжуються сильними емоціями, проте психологи відзначають принципову відмінність.

Кохання допомагає бачити людину такою, якою вона є, з усіма її перевагами та недоліками. Воно ґрунтується на взаємності, довірі та реальному спілкуванні. А ось у разі лімеренції увага зосереджена не стільки на самій людині, скільки на власних фантазіях про неї.

Як пояснює психологиня Орлі Міллер, об’єкт прихильності стає символом щастя, порятунку або відчуття власної цінності. Людина ніби починає вірити, що саме ці стосунки зможуть зробити її по-справжньому щасливою. Тому будь-яке повідомлення, випадкова зустріч або навіть перегляд сторісів перетворюються на емоційну подію.

Чому мозок не може відпустити людину

Найцікавіше, що лімеренцію підживлює зовсім не взаємність, а навпаки - невизначеність.

Якщо людина то проявляє увагу, то зникає, відповідає не відразу, іноді фліртує, а іноді стає холодною, мозок продовжує чекати на наступну «винагороду». Саме тому психологи порівнюють цей механізм із залежністю.

Коли з’являється навіть невеликий натяк на взаємність - чи то повідомлення, посмішка чи випадкова зустріч - мозок отримує емоційну винагороду. Але оскільки вона виникає непередбачувано, бажання знову відчути це почуття стає лише сильнішим.

Саме тому багато людей зізнаються, що не можуть перестати перевіряти телефон, аналізувати листування або шукати прихований сенс у найзвичайніших словах.

Дослідження показують, що особливо вразливими можуть бути люди з тривожним типом прив’язаності. Як зазначають психологи, нерідко такий стан виникає у тих, хто в дитинстві стикався з емоційною нестабільністю, боявся бути відкинутим або звик постійно домагатися любові та схвалення.

І хоча лімеренція не вважається психічним розладом і не входить до міжнародних діагностичних класифікацій, у важких випадках вона може серйозно погіршувати якість життя. У результаті нав’язливого й одержимого бажання встановити емоційну близькість з об’єктом своїх фантазій людина втрачає концентрацію, має проблеми зі сном, не може нормально працювати й буквально живе очікуванням уваги.

Як позбутися лімеренції

Хороша новина полягає в тому, що цей стан не триває вічно. За словами фахівців, щоб позбутися лімеренції, потрібно насамперед перестати сприймати кожне бажання написати або перевірити сторінку людини в соцмережах як інструкцію до дії. Важливо навчитися помічати такі імпульси й розуміти, що це частина самої лімеренції, а не доказ справжнього кохання.

У багатьох випадках допомагає обмеження контакту. Якщо зникають постійні емоційні «нагороди», поступово слабшає й сама нав’язлива прив’язаність.

Якщо ж переживання стають настільки сильними, що починають заважати роботі, стосункам або повсякденному життю, психологи рекомендують звернутися до психотерапевта. Робота з фахівцем допомагає зрозуміти, які внутрішні потреби ховаються за цією прив’язаністю, і навчитися задовольняти їх без залежності від іншої людини.

7 ознак того, що це може бути не кохання, а лімеренція:

• людина не виходить у вас з голови практично весь день;
• ви постійно перевіряєте телефон в очікуванні повідомлення;
• аналізуєте кожне слово, погляд або реакцію в соцмережах;
• настрій повністю залежить від того, чи відповіла вам ця людина;
• ви уявляєте спільне майбутнє та ідеалізуєте його;
• ви також ідеалізуєте цю людину й не помічаєте її недоліків;
• вам стає важко зосередитися на роботі, навчанні чи звичних справах.

Психологи наголошують, що сильне закохання - це природна частина людського життя, але якщо почуття починають повністю керувати думками, емоціями та вчинками, а інша людина перетворюється на єдине джерело щастя, мова може йти вже не про кохання, а про лімеренцію - стан, який вимагає не романтизації, а чесного погляду на себе та свої почуття.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Їх потрібно говорити частіше: психологи назвали 5 фраз, які використовують емоційно зрілі люди
• Чому в спеку люди стають агресивнішими: психологиня пояснила, як навчитися контролювати емоції
• Психопата в Tinder можна розпізнати за однією рисою: вчені назвали головний тривожний сигнал в онлайн-знайомствах