Віталій Ажнов, відомий своїми яскравими театральними ролями, цього року вперше з’явиться на великих екранах у головній ролі. У фільмі Малевич режисерки Дарії Онищенко він перевтілився у постать легендарного художника-авангардиста Казимира Малевича. Уже з 11 вересня стрічка транслюється в українських кінотеатрах.
В ексклюзивному інтерв’ю для сайту 1plus1 актор розповів, як проходив кастинг, що допомогло йому відчути характер митця, чому під час зйомок він довго не міг відірвати погляду від Чорного квадрата та які особисті переживання вплинули на його гру.
— Скоро відбудеться прем'єра фільму Малевич, де ви граєте видатного киянина, художника Казимира Малевича. Як ви дізнались про цю роль і що вплинуло на рішення взяти участь у проєкті?
До своїх проб на роль Малевича я вже чув, що триває кастинг акторів на фільм. Згодом мені написала особисто режисерка Дарія Онищенко з пропозицією зустрітись і поспілкуватись. Після цього я записав самопроби, було ще декілька зустрічей і мене затвердили на роль Малевича. Я довго не міг у це повірити і прийняти цей факт.
— Чи є щось спільне між вами та вашим героєм?
Я думаю, що так. І доволі багато. Як мінімум, в мені, як у творчій особистості, також присутні амбіції, егоцентризм та бажання створювати. До того ж, я викладаю студентам і так само їх люблю, як і Казимир.
— Ви зазначали, що під час підготовки до ролі довго дивилися на Чорний квадрат. Це був один з етапів занурення у світ Малевича?
Я сприймав Малевича лише як художника і лише через призму Чорного квадрату. Та коли почав готуватись до зйомок, безумовно, окрім вивчення біографії та життя художника, я занурився в його творчість. Переглядав все, що було доступно.
Мене дуже зацікавило, чому ця картина така визначна і відома. Я доволі довго міг дивитись на Чорний квадрат — виникало багато рефлексій, інколи спротив і нерозуміння. Але зрештою, основним було дослідити риси характеру Малевича і спробувати втілити їх у фільмі.
— Фільм Малевич – це ваш перший досвід головної ролі в повнометражному кіно. Чи плануєте розвивати свою кінокар'єру далі?
Складне і доволі делікатне питання в рамках нашої кіноіндустрії. Проте точно планую розвиватися, як людина.
— Розкажіть про найскладнішу емоційну сцену, яку ви зіграли у цьому фільмі?
Це сцена смерті першої дружини Малевича. Він замальовує Чорний квадрат у білий колір. Я плакав, як дитина. Дійсно важко було заспокоїтись і взяти себе в руки. Я свого часу пережив і переживаю дотепер втрату близької людини.
— Як ви ставитесь до творчості Малевича? Захоплюєтесь ним як митцем? Що в його творчості вразило вас найбільше?
Мене безумовно вражає його сила особистості: те, як він бачив життя і навколишній світ. Це не може не надихати. Якщо говорити про конкретні твори, то тут, відверто, моя прихильність вибіркова.
— Якби ви могли зіграти будь-яку історичну постать, хто б це був і чому?
Мені було б дуже цікаво зіграти якусь політичну постать, яка вплинула на історію України. Наприклад, Вʼячеслава Чорновола.
— Якщо б довелося обирати між театром та кіно, що б ви обрали і чому?
Я дуже люблю театр, там зовсім інший рівень задоволення. Геть інший процес: довготривалий і пошуковий. У кіно все набагато швидше.
— Чи мрієте зняти власний фільм або поставити виставу?
Інколи я відчуваю в собі режисерські амбіції, але всьому свій час.
— За що ви найбільше вдячні своєму театральному наставнику Дмитру Богомазову?
За віру в мене і його відданість театру. Я вдячний за те, що одного разу він розгледів у мені актора і навчив, що «театр або є, або нема». У сенсі, що це відбувається з тобою і глядачем, або ні.
— Ви казали, що взагалі не вірили у те, що можете бути кіноактором. Чому? Що змінило вашу думку?
У мене яскрава і рухлива міміка. Колись це мені дуже заважало в роботі у кіно, але з часом я навчився її контролювати.
— Що ви робите перед виходом на сцену? Можливо у вас є якісь особливі ритуали чи традиції?
Я подумки завжди звертаюся до мами й прошу про допомогу.
— Ви зізнавалися, що у дитинстві були справжнім «ботаном», і лише в 10 класі, очоливши команду КВК, вас потягнуло на сцену. Як відбувався цей перехід від точних наук до мистецтва?
Так, якраз КВК затягнув, а далі вже ніби шляху назад не було. Сцена мене не відпустила.
— У вас на YouTube виходить Ажнов Шоу, де ви читаєте поезію. Яку роль загалом у вашому житті відіграє читання поезії? Чи допомагає це якось в акторській роботі?
Поезія — це певна терапія та гармонізація внутрішнього стану. А також відчуття слова і мови, їхньої милозвучнслті і сили.
— Ви відомі своєю яскравою театральною роллю у Калігулі. Як перемикаєтесь між такими контрастними образами – від імператора-диктатора до художника-авангардиста?
Це абсолютно протилежні герої й трохи різні сфери мистецтва, тому тут важко порівнювати, якогось особливого переходу не відбувається.
— Чи був дебют у кіно після років роботи в театрі викликом для вас? Що найскладніше у переході з театральної сцени на кіномайданчик?
Я мав кіношний досвід і до цього. Тут більше про рівень відповідальності перед роллю і складність самої ролі. А вона не проста.
— З 2015 року ви викладали сценічну мову в театральному університеті, а з 2022 — акторську майстерність на курсі Дмитра Богомазова. Чому вирішили займатися педагогікою?
Цього року я вже набрав власний акторський курс з дуже крутою командою викладачів: Акмалом Гурезовим, Тетяною Міхіною та Вадимом Охоцьким. Я відчуваю внутрішній поклик до цього. Мені подобається спілкування і співтворчість з новими поколіннями. Я в них навчаюсь та й сам ділюсь.
— Що б ви сказали собі 18-річному, коли тільки вступали до театрального університету?
Не роби цього. Спробуй знайти щось інше.
— Чи є ролі, які ви категорично відмовляєтеся грати і чому?
Мені важливо, аби ролі відгукувались мені всередині. Якщо не відгукуються, то я відмовляюсь. Я маю власні цінності та принципи: якщо щось не збігається або суперечить цьому — відмовляюсь.