Панічна атака виникає раптово і може супроводжуватися сильним серцебиттям, тремтінням, пітливістю, запамороченням, задишкою, нудотою або болем у грудях. До фізичних проявів часто додається відчуття, що зараз станеться щось страшне або людина втратить контроль. Насправді організм у цей момент запускає потужну реакцію на небезпеку, навіть якщо реальної загрози немає. Детально про симптоми та механізм панічних атак пояснює Національний інститут психічного здоров’я.
Якщо ви перебуваєте в безпечному місці, не обов’язково одразу тікати звідти. Сядьте або станьте зручно, спробуйте зменшити темп дихання і нагадайте собі, що напад поступово мине. Не потрібно вимагати від себе миттєво заспокоїтися: чим сильніше людина бореться з кожним відчуттям, тим більше уваги воно отримує.
Важливо не намагатися робити дуже глибокі вдихи. Краще дихати повільніше й рівніше, без різких рухів. Можна також перевести увагу на навколишні предмети, звуки або власні відчуття тіла. Такі поради під час панічної атаки допомагають не посилювати тривогу додатковим страхом.
Під час паніки людина може відчути сильне серцебиття і відразу подумати про проблеми із серцем, а запаморочення сприйняти як ознаку того, що ось-ось втратить свідомість. Така думка викликає ще більше страху, організм реагує новою хвилею тривоги, а фізичні прояви стають сильнішими.
Тому важливо розділяти саме відчуття та висновок про нього. Серце справді може сильно битися, але це не означає автоматично, що відбувається щось катастрофічне. Коли людина перестає сприймати кожен симптом як доказ небезпеки, поступово розривається замкнене коло паніки.
Після пережитої атаки природно хотіти уникати всього, що з нею асоціюється. Людина може перестати їздити в транспорті, ходити в торговельні центри, залишатися сама або відвідувати місця, де їй одного разу стало погано.
Але постійне уникання здатне закріпити страх. Якщо ситуація насправді безпечна, повертатися до неї краще поступово, невеликими кроками. Так мозок отримує новий досвід: тривога може виникнути, але вона не означає, що потрібно тікати.
Коли панічні атаки стають регулярними, важливо працювати не лише з моментом нападу, а з причинами та реакціями, які його підтримують. Одним із основних методів є когнітивно-поведінкова терапія. Вона допомагає змінити ставлення до тривожних думок і фізичних відчуттів та поступово навчитися реагувати на них спокійніше. Рекомендації NICE щодо лікування панічного розладу включають КПТ до основних методів допомоги.
Стан також може залежати від щоденного режиму. Регулярний сон, фізична активність, повноцінне харчування та менша кількість кофеїну можуть допомагати краще контролювати тривожність. Водночас ці заходи не замінюють професійної допомоги, якщо напади повторюються або суттєво впливають на життя.
Якщо людина постійно чекає нового нападу, змінює через нього звичний спосіб життя або регулярно переживає сильні епізоди тривоги, варто поговорити з лікарем чи психотерапевтом. Панічний розлад піддається лікуванню, а фахівець може визначити, який підхід буде доречним саме у конкретній ситуації.
У деяких випадках лікар призначає медикаментозне лікування, але препарати та схему їхнього прийому підбирають індивідуально.
Водночас сильний біль у грудях, непритомність, виражена задишка чи інші незвичні симптоми не варто автоматично списувати на панічну атаку. Особливо якщо такий стан виник уперше, важливо звернутися по медичну допомогу, щоб виключити інші причини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: