Мільйони українців виїжджали на заробітки протягом останніх десятиліть і далеко не всі з них працювали в країнах, з якими Україна уклала угоди про соціальне забезпечення. Тож це створювало неприємну пастку: людина роками сумлінно платила податки й страхові внески за кордоном, а в Україні цей досвід просто «зникав» і на пенсійне право він зовсім не впливав.
Влітку 2024 року ситуація почала змінюватися. Парламент доповнив пенсійне законодавство новими нормами, а навесні 2025-го Кабінет Міністрів затвердив конкретний механізм, який дозволяє враховувати такий стаж навіть за відсутності міждержавної угоди. Тепер питання не в тому, чи можна це зробити, а в тому, як правильно оформити документи, щоб фонд справді визнав роки, відпрацьовані за кордоном.
Що саме змінилося, кого це стосується і які кроки доведеться пройти, щоб іноземний стаж запрацював на українську пенсію?
Раніше українець, який офіційно працював, скажімо, у країні без двосторонньої угоди з Україною, фактично втрачав ці роки при підрахунку стажу для пенсії. Навіть якщо внески сплачувалися бездоганно й легально. Зміни до Закону Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме нові статті 24-1 та 26-1 – усунули цю прогалину.
Натомість постанова Кабміну №562 від 16 травня 2025 року перетворила загальну норму на робочий алгоритм: чіткий порядок підтвердження та зарахування закордонних періодів роботи.
Важливий нюанс, який часто розуміють неправильно: закордонний стаж не збільшує розмір майбутньої пенсії. Він працює лише на «вхідний квиток», тобто можливість вийти на пенсію у встановленому віці. Якщо людині бракує стажу для призначення виплат у 60 років, роки, відпрацьовані за кордоном, можуть закрити цю різницю.
Наприклад, 25 років стажу в Україні плюс 7 років підтвердженої офіційної роботи за кордоном дають у сумі 32 роки. Цього достатньо для права на пенсію. А от сама сума виплат розраховуватиметься виключно з внесків, сплачених до української системи. Виняток можливий тільки тоді, коли з конкретною країною діє міждержавний договір з іншим порядком розрахунку.
Держави тут діляться на дві групи. Якщо з країною, де людина працювала, у України є угода про пенсійне чи соціальне забезпечення, то застосовуються умови саме цієї угоди. А новий урядовий порядок стосується саме тих держав, з якими подібних договорів не існує.
Є й винятки, пов'язані з безпекою держави. Закон прямо забороняє зараховувати періоди служби в силових структурах держави-агресора чи роботи в незаконних органах влади на окупованих територіях після 19 лютого 2014 року.
Просто заявити про факт роботи недостатньо, адже Пенсійний фонд вимагає документального підтвердження. Ідеальний варіант – це офіційна довідка чи витяг із реєстру від пенсійного органу тієї країни, де людина працювала: підтвердження сплати внесків або зарахування періоду до місцевого страхового стажу.
Форма документа відрізняється залежно від держави: у Німеччині його видає Deutsche Rentenversicherung, в Італії – INPS, і так далі для кожної країни свій компетентний орган.
Якщо людина вже перебуває в Україні і не має змоги особисто звернутися до іноземної установи, є альтернатива: подати запит через територіальний орган Пенсійного фонду України, який направить звернення через Міністерство закордонних справ. Проте мінус такого шляху – це час. Міжнародний документообіг триває довше, тому в Мінсоцполітики радять розпочинати процедуру за 6-12 місяців до досягнення пенсійного віку.
Трапляється, що іноземний пенсійний орган не має повної інформації, особливо про давні періоди роботи, коли електронні реєстри ще не велися. У такому разі стаж можна підтвердити альтернативними документами:
Остаточний перелік того, що прийме конкретна країна, визначає її компетентний пенсійний орган.
Іноземна довідка не завжди йде «напряму» до українського Пенсійного фонду. Якщо між Україною та державою, яка видала документ, діє угода про правову допомогу – легалізація не потрібна. У цей список входять, зокрема, Польща, Чехія, Литва, Естонія, Болгарія, Молдова, Румунія, Сербія, Чорногорія та Північна Македонія.
Для країн Гаазької конвенції 1961 року достатньо апостиля. В інших випадках доведеться пройти повну консульську легалізацію. Окремі, тимчасові правила діють для держав СНД на час воєнного стану та ще 6 місяців після його завершення.
І останній технічний, але обов'язковий крок – переклад. Будь-який документ іноземною мовою потрібно нотаріально перекласти українською, а якщо переклад виконано за кордоном, можливо, ще й легалізувати. Тільки після цього повний пакет подається до Пенсійного фонду для розгляду.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: