“Російська мова народилася у Русі, а українська — це її суржик і походить від російської” — це головний московський наратив, який лежить в основі їхньої ідеології. Насправді ж відбувалося навпаки. Як насправді пов’язані українська та російські мови? Про це Акім Галімов розповів у “Реальній історії”.
Ядро сучасної росії — це Ростово-Суздальське князівство, яке також називали Залісся. Це була погранична територія, яку заселяли абсолютно різні народи, переважно угро-фінські племена. Цікаво, що досі переважна кількість російських населених пунктів має не слов’янські назви, а угро-фінські — наприклад, Москва (від народу мокша). Наші пращури їхали на Залісся, щоб колонізувати нові території й несли з собою поняття влади, церкви та старослов’янської мови. Ця мова була як латиниця для Західної Європи: її використовували у релігії та офіційних справах, однак не послуговувалися в побутовому спілкуванні.
Уперше абетка виникла у Староболгарському царстві десь на початку 9 століття. Аби створити незалежну від Візантії церкву, тодішня влада сприяла роботі учням відомих Кирила та Методію.
Ще до приходу старослов’янської наші предки говорили мовою Русі, руською або давньоукраїнською мовою, яка до кирилиці не мала своєї писемності, але мала багату усну традицію. Староболгарська дещо відрізнялась від давньоукраїнської, тому поступово давньоукраїнські слова і мовні особливості почали проникати до старослов’янської. Перші письмові пам'ятки давньоукраїнської мови почали з'являтися всередині 10 століття. Окрім власне українських слів, у давніх текстах зустрічається дуже багато мовних форм і особливостей, наприклад:
Ще одна особливість східних слов'ян — повноголосся. Наші пращури, як і ми, казали "Володимир Хоробрий", "ворог". Тому в усіх писемних згадках ім'я Великого князя пишеться "Володимир", а не "Владимир".
Також церковнослов'янські або старослов'янські тексти мають кличний відмінок: "друже", "брати", "земле". Водночас кличний відмінок є в давній українській мові, є в сучасній українській мові, але його немає в російській. Чому так? Тому що жителі Залісся запозичили у нас мову, але з помилками.
Про те, що російська походить від української, а не навпаки, говорить дуже багато ознак. Коли люди запозичують слова з іншої мови, вони іноді змінюють їх значення. Яскравий приклад: слово "неділя". Абсолютно в усіх слов'янських мовах, в тому числі українській, це слово означає останній день тижня, від словосполучення "немає діла", день коли усі відпочивають. Росіяни ж на якомусь етапі сплутали значення слова "неділя", а "Воскресіння" у них чомусь відбувається кожної неділі, а не лише на Великдень.
Також вони неправильно запозичили слово "красний", яке походить від слова "краса". А вони цим словом чомусь замінили слово "червоний", яке є в усіх інших слов’янських мовах.
Оскільки жителі Залісся — нащадки угро-фінів, вони зберегли велику кількість угро-фінських фонетичних і граматичних особливостей. Наприклад, російське "акання" — це теж ознака угро-фінського походження.
Наявних прикладів достатньо, аби зрозуміти, що російська мова для жителів Залісся є запозиченою, і запозичили вони її в наших пращурів — русинів, українців, і ніяк не навпаки.
У 11-14 століття старослов’янська мова остаточно трансформується у староукраїнську та старобілоруську, або ж руську мову. До 18 століття термін “руський” взагалі не стосувався росії, яка тоді була лише Московією. Через низький рівень культури населення цієї країни досить довго спілкувалося сумішшю монгольської, угро-фінської та староукраїнської мов. Через це, наприклад, коли у 17 столітті делегація Богдана Хмельницького зустрілася з росіянами, їм потрібен був перекладач.
Модернізацію країни захотів московський цар, а згодом імператор, Пьотр І. Для цього він використовував українських науковців. Творцем російської мови вважають Михайла Ломоносова, який сплагіатив популярно граматику старослов’янської мови єпископа Мелетія Смотрицького. Фактично, основою російської мови стали староукраїнська та старобілоруська.
Наступною мовних реформ зажадала німкеня за походженням Катерина ІІ. Вона вирішила створити єдину російську мову, яка б об’єднала говірки дворянства та простолюду. За основу згодилися взяти старослов’янську. Задля цього з Києва вивезли чимало важливих книг та вчених, які понад 10 років працювали над систематизації лінгвістичних особливостей при дворі. У 1794 вийшов перший словник російської мови, який створювали на основі саме староукраїнської лексики. Насильницька русифікація, яку проводили наступних 200 років, і продовжують зараз, відома всім українцям. Очевидно одне: так званий "дрєвній рускій язик" не такий вже і "дрєвній" та питимо "рускій".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: