Як працювали лікарні-катівні СРСР: Акім Галімов розкрив жахливі деталі каральної психіатрії
Каральна психіатрія в СРСР: Акім Галімов шокуючі подробиці радянських методів катування у "Реальній історії".
Каральна машина СРСР була досить винахідливою у способах усунення “незручних” для неї людей. Геноцид, концтабори, стеження та масові розстріли — це лише найпопулярніші приклади. Одним з таких методів терору стала каральна психіатрія. У “Реальній історії” Акім Галімов показав розсекречені матеріали КДБ та розповів про закриті медичні заклади, у яких закатували сотні українців.
Каральна психіатрія: зародження ідеї
У 1968 Чехословаччина зробила спробу вийти з союзу та створити “соціалізм з людським обличчям”. 21 серпня 500 тис. вояк СРСР зашли на територію країни, а так звана Празька весна зазнала поразки. У жовтні цього ж року у Києві воїн УПА так колишній ув'язнений концтабору Василь Макух вчинив самоспалення. Його гаслами були “Геть з окупованої Чехословаччини!” та “Хай живе вільна Україна!”. Ці події стали тривожним дзвінком для КДБ: потрібні нові методи придушення непокори.
Насправді ідея каральної психіатрії була застосована ще 1921: тоді провідні більшовики теж так “прибирали” революціонерів ворожої сторони.
У 1950 на з’їзді медиків була представлена теорія Андрій Снежневського, яка стала “науковим” підґрунтям для подальшого терору. Так, академік пропонував кілька форм хвороби: серед них безсимптомна “повільноплинна”. Її характеристики були настільки нечіткі, що цей діагноз ставили будь-кому.
За що відправляли до каральних психіатричних лікарень
Спочатку людину затримували правоохоронні органи та порушували кримінальні справи, а надалі спеціальний московський інститут імен Сербського давав наказ про примусове лікування. 10 жовтня 1951 було видано інструкцію, яка мала дозвіл на примусову госпіталізацію без згоди родини та без права на адвоката. Це було порушенням декларації прав людини, однак, звісно, нікого це не хвилювало.
Ув’язнити могли, наприклад, за критику влади. Хто ж при своєму розумі буде негативно говорити про найкращу компартію? Так сталося з генералом Григоренком після одного з його виступів. Йому приписали “параноїдальний розлад особисті”. У лікарні дисидент познайомився зі своїми однодумцями, які розповіли про депортацію кримських татар у 1944. Генерала випустили за рік, і за межами лікарні він продовжив свою діяльність, виступав за права етнічного населення Криму та передавав інформацію західним ЗМІ.
Також карали за зберігання заборонених текстів та поширення самвидаву. Таке звинувачення отримав математик Леонід Плющ у 70-х.
Ув’язнювали й за сміливу поведінку. Так Анатолія Лупиноса забрали за виголошення вірша “Я знаю, як збезчестили матір” у столичному парку Шевченка: за це він отримав 12 років “лікування”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Чорноморський флот опинився під контролем росії: розповіли у "Реальній історії" з Акімом Галімовим
Як працювала каральна психіатрія
На теренах України найвідоміша лікарня була у Дніпрі. Це було гірше, ніж ув’язнення: “хворих” селили у закриті палати з дійсно хворими, по графіку водили туалет та не дозволяли ніякого дозвілля.
У раз спротиву вводили сильнодійні речовини. Через них погіршувалася пам’ять, мозок деградував. Серед інших тортур — свердління здорових зубів, обмотування вологою ковдрою, уколи сірчаної кислоти. Санітарами працювали справжні ув’язнені злочинці, які могли робити з “пацієнтами” будь-що.
Доля після каральної психіатрії
Покинути психлікарню можна було у двох випадках: ти співпрацюєш або помираєш. У разі кооперації за жертвою все одно слідкували, змушували далі приймати таблетки. Статус колишнього пацієнта унеможливлював нормальне працевлаштування.
Та були й випадки, коли жертв каральної психіатрії вдавалося не просто витягнути з лікарні, а й вивезти за кордон. Дисидента Петра Григоренка вдалося врятувати через протести кримських татар та іноземних правозахисників. За Леоніда Плюща вступився Міжнародний конгрес математиків. Зрештою його разом з родиною вивезли до Франції. Чимало українців після виходу з лікарні продовжили свої громадську діяльність, за що знову були ув’язнені.
Сказати точну кількість жертв неможливо. Наразі в архівах СБУ близько 1000 справ, однак реальне число може бути більшим у рази. Лікарі-кати не отримали ніякого покарання та продовжили звичайне життя після колапсу СРСР у 1991. Загалом практика каральної психіатрії проіснувала до кінця 80-х, тобто 20 років.
Детальніше дивіться у випуску "Реальної історії", яка виходить щотижня на YouTube-каналі проєкту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Невідомі факти про рід Розумовських: ексклюзивне інтерв’ю з нащадком останнього українського гетьмана у “Реальній історії”
- Мінікопія Версалю на Тернопільщині: захоплива історія маєтку Вишневецьких
- Чому росіяни розтрощили могилу Івана Мазепи та викрали серце Кирила Розумовського: "Реальна історія" з Акімом Галімовим
- Чому на місці розкішного козацького палацу зараз фермерське поле: відповів Акім Галімов
