Уже майже 80 років росіяни пишаються “своєю” перемогою у Другій світовій війні. Вони закривають очі на те, що у складі СРСР за цей тріумф віддали життя 10 мільйонів представників поневолених народів, серед них і українців. Акім Галімов у “Реальній історії” розповів, якою насправді була роль українців у найбільшій війні за часи людства.
Більшість людей знає 1 вересня 1939 року як початок Другої світової війни, та насправді воєнні конфлікти почалися ще за кілька місяців до того. У 1938 сталася так звана Мюнхенська змова, за якою Англія та Франція погодилися на окупацію частини Чехословаччини Німеччиною, аби “задобрити” Гітлера. Очевидно, це не працює: у листопаді нацисти забирають ще частину країни, а в березні 1939 Чехословаччина повністю захоплена. Тоді ж союзниця нацистів Угорщина приєднує до себе українське Закарпаття. Та місцеве населення чинить опір: 15 березня 1939 оголошено незалежність Карпатської України. На чолі уряду стає Августин Волошин, а новостворена країна одразу формує свої сили оборони. Сили противників нерівні, тому Закарпаття досить швидко потрапляє під окупацію. Так, українці чи не першими у Європі чинять опір нацистам та їх союзникам.
Уже 1 вересня чимало українців із західної частини підписали контракт з польською армією та з самого початку війни протистояли нацизму.
1 вересня Гітлер здійснює напад на Польщу, а Британія та Франція оголошують Німеччині війну. Для СРСР ці події були вигідними: тоді ж вони укладають сумнозвісний пакт Молотова-Ріббентропа, за яким фактично ділять сфери впливу у Східній Європі. Так, радянська армія 17 вересня заходить до Польщі, починає репресії, депортації, розкуркулювання. Радянська пропаганда тоді вибілювала своїх “союзників”, парадоксально з’являлися проімперські наративи. 1 травня 1941 нацисти навіть беруть участь у параді в Москві. Менш ніж за 2 місяці після цього Німеччина порушує угоду та атакує Союз. Компартія різко перетворилася на найбільш затятих борців з нацистами.
За 1941-1945 роки у СРСР було мобілізовано 7,7 млн українців. Тогочасні “польові військкомати” кидали новобранців у бій майже одразу без будь-якої зброї чи амуніції — як гарматне м’ясо. Також діяв достроковий призов: тоді забрали понад 250 тис. українських юнаків 16-17 років. Для порівняння, населення УРСР у 1941 становило 42 млн, тому фактично воював кожен шостий. Українці становили чверть від всієї армії, а основні бойові дії східного фронту також проходили на нашій території. Серед цивільних загиблими 4,5 млн осіб, загальні втрати сягали 8-10 млн, демографічні (внаслідок депортації) — 13,5 млн. З населення у 42 млн за 4 роки залишилося лише 27,5 млн. Єврейське населення зменшилося у 4 рази менше, польське у 5, а кримські татари зникли практично повністю. Ця нові “ніші” у населення активно заповнювали росіянами. Схожим чином демографічний склад окупованих територій змінюють і зараз.
Загалом 1 млн осіб з СРСР спрацювали з нацистами, дві третіх — росіяни. У складі німецької армії були окремі російські підрозділи, а на невеликій території росії деякий час проіснувала пронацистська автономія.
День “вєлікай пабєди” 9 травня насправді аж ніяк не є святом, адже жахливі наслідки війни продовжувалися ще роками. У 1946-1947 виник великий голод, а згодом СРСР почав вчиняти великі депортації на нових окупованих землях Західної України.
Повний випуск про Другу світову війну дивіться на сайті 1+1 або на YouTube-каналі проєкту "Реальна історія".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: