Ірено, не випадково ми зустрілися на показі Івана Фролова, тому що саме він пошив тобі третю за рахунком весільну сукню. Ти вийшла заміж! Вітаємо! Яким було весілля? Це була сукня, фата?
- Дійсно, була фата, але українською, здається, правильно казати – серпанок. Вельон –це таке гуцульське, а серпанок – більше літературне слово. Вона була дивовижного кольору. Насправді, це така випадковість, що білого кольору не було, і ми придбали іншого кольору. Це було у Івана в ательє у Києві. І я кажу: «Клас, наречена потрьопана, фата не біла». Ми просто зробили вечірку для друзів. Концепція була така, що вина були французькі, а кухня українська.
Луї, дуже раді з вами познайомитися! Мене звати Катя! Як ви зустрілися з Іреною?
- Ми познайомилися з нею усього за 13 днів після того, як вона приїхала до Франції з дипломатичною місією. Це був обід у наших спільних друзів.
- Але він був там з іншою жінкою.
- Так, я прийшов з іншою…
- Колись ми писали з тобою інтерв’ю в галереї, і я розказувала, що ходить клеїться тут один чувак, бо я тільки-но приїхала до Парижу. Це був перший француз, якого я побачила. А він не здавався, і в результаті – ми якось так і зжилися.
Ви нащадок дуже відомої французької родини, належите до одного роду з письменником Віктором Гюго!
- Прадідусь Віктора Гюго – Жан Франсуа Требуше, а я його нащадок. Віктор – мій кузен, якщо говорити простіше.
Наскільки я знаю, французькі чоловіки не люблять брати офіційний шлюб, їм набагато комфортніше мати вільні стосунки…
- Мої попередні стосунки, тривали дванадцять років, у мене двоє дітей, у мене є минуле життя… Але я не був одружений і дуже радий одружитися тепер з Іреною!
Що ж зрештою змусило вас освідчитися так швидко у цих стосунках?
- Напевно, я просто боявся, що вона повернеться до України і залишить мене. А я був такий закоханий…
- Він щось довго тягнув, говорив, що хоче запросити мене в один ресторан. А я така: «Та навіщо мені той ресторан?». І мене десь вже проскочила думка у голові, що він буде мені освідчуватися. Ми сідаємо, а в мене ще такий настрій не дуже, і Луї каже: «Заплющ очі!», і дає мені квадратну коробочку. І там був перстень. Так, дійсно, французам не властиво одружуватися. Але, можливо, як ми жартуємо, українки – ходовий товар.
Луї, це було весілля вашої мрії? На відміну від нареченої, для вас же все було вперше…
- Та це взагалі шлюб моєї мрії, я зрозумів це, коли побачив її на церемонії. Ірена була просто дивовижною – такою, як я уявляв у своїх мріях! Тоді я подумав: «Вау, це мій шлюб! І це моя дружина!». А коли я її поцілував, це було неймовірне щастя!
У вас на двох четверо дітей. Чи плануєте спільних?
- Я завжди готова. Якщо ти пам’ятаєш мене з пузом, то я була значно енергійніше, аніж зараз. Все може бути!