У Сніданку. Вихідний розповіли про новий незвичний тренд, який захопив зумерів, молодь до 30 років. У США це вже масове явище: майже третина молодих людей знову живуть із батьками. Схожі процеси фіксують і в Європі, а в Україні ця історія теж стає все більш впізнаваною.
Це явище навіть отримало свою назву – «бумеранг-покоління». Але за ним стоїть значно більше, ніж просто бажання повернутися «додому».
Психотерапевт Олег Чабан пояснює, що така поведінка не обов’язково про інфантильність. Навпаки, це може бути природною реакцією на нестабільний світ.
За його словами, сьогодні люди живуть у постійній напрузі через війни, тривоги, економічні труднощі. В таких умовах повернення до батьківського дому часто означає одне: потребу в базовому відчутті безпеки. Чабан зазначає, що це про тепло, підтримку і можливість хоча б на якийсь час «видихнути».
Особливо це відчутно в Україні, де до глобальних викликів додаються власні – війна, вимушені переїзди та розрив із домом.
За словами психотерапевта, причин одразу кілька і вони досить прагматичні, а саме: дороге житло і складність із фінансовою незалежністю, нестабільність на роботі, емоційне вигорання та бажання побути в середовищі, де тебе приймають без умов.
Але є й глибший рівень. За словами Чабана, це ще й про внутрішні кризи – наприклад, кризу 30 років, коли людина переосмислює своє життя, і іноді цей «крок назад» потрібен, щоб зібратися і рухатися далі.
Головне питання – не сам факт повернення, а те, що відбувається далі. Чабан наголошує: тимчасове «повернення в дитинство» це нормально, але важливо не застрягти в цій ролі, і залишатися дорослим навіть у батьківському домі.
Це означає брати відповідальність за себе, не перекладати побут і рішення на батьків, будувати дорослі, а не дитячі стосунки.
Фактично йдеться про баланс: можна дозволити собі перепочинок, але не втратити напрямок.
Реакції різні і часто емоційні: хтось переконаний, що після певного віку потрібно жити окремо і будувати власне життя. Інші ж визнають, що іноді повернення додому справді допомагає пережити складний період. Деякі батьки готові прийняти дитину в будь-якому віці, інші ж вважають, що дистанція в родині лише зміцнює стосунки.
Попри те, що тренд найпомітніший серед молоді, експерт підкреслює, що потреба «повернутися додому» є універсальною. Це глибокий психологічний механізм, який супроводжує людину все життя.
Навіть у дорослому віці, коли батьків уже немає, люди часто повертаються до них подумки шукаючи підтримку, відповіді або просто відчуття опори.
Резюмуючи, Чабан підкреслив, що «бумеранг-покоління» це не про слабкість і не про небажання дорослішати, а швидше про спробу впоратися зі світом, який став занадто швидким і нестабільним. І якщо це повернення тимчасове, усвідомлене і з рухом вперед, воно може стати не кроком назад, а точкою нового старту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи потрібно пробачати батьків за все: психотерапевт пояснив, як говорити про дитячі образи у дорослому віці без шкоди для себе