Чи потрібно пробачати батьків за все: психотерапевт пояснив, як говорити про дитячі образи у дорослому віці без шкоди для себе

У Сніданку з 1+1 розповіли, що день «Прости своїх батьків» це не формальне свято і точно не заклик забути все погане, а швидше нагадування про те, що дитячі образи часто не зникають, а переходять з нами у доросле життя і впливають на рішення, поведінку і навіть самооцінку.

З цієї нагоди в студії з’явився відомий український психотерапевт Олег Чабан, який пояснив, чи потрібно пробачати батькам все без винятку і як не нашкодити собі у спробі «відпустити» минуле.

Чому образи з дитинства не зникають

За словами спеціаліста, більшість людей навіть не усвідомлюють, що їхні нинішні проблеми можуть мати коріння у дитинстві. Ці переживання витісняються і маскуються під повсякденні труднощі.

Водночас емоційна пам’ять – одна з найсильніших. Саме тому навіть дрібні, на перший погляд, ситуації можуть залишатися з людиною на роки. Відчуття несправедливості, нерозуміння чи самотності у дитинстві формують глибокі внутрішні реакції, які складно ігнорувати.

І важливо розуміти, що це стосується всіх. Не існує «ідеальних сімей», у яких дитина виростає без жодної травми.

Чи обов’язково пробачати батьків

Поширена думка, що потрібно пробачити всіх і одразу стане легше, не працює в реальному житті.

Як пояснює психотерапевт, є речі, які справді залишають глибокий слід на все життя. Йдеться про насильство, приниження, серйозні порушення особистих меж. Такі травми не можна просто «відпустити за один день» і не варто знецінювати їх.

Головне питання не в тому, пробачити чи ні, а в тому, що людина робить із цим досвідом зараз. Усвідомлення, проживання і робота над собою важливіші за формальне «прощаю».

Чи потрібно говорити з батьками про образи

Одна з причин, чому образи залишаються, – вони не проговорені. Людина ніби залишається сам на сам із цим досвідом.

Втім, розмова з батьками не є універсальним рішенням. Вона може як зблизити, так і остаточно зруйнувати стосунки. Все залежить від того, чи готові обидві сторони чути одне одного.

Якщо є бажання з боку батьків розібратися і почути, такі розмови можуть змінити багато. Але якщо очікування полягає в тому, що після однієї щирої бесіди вони кардинально зміняться, це ілюзія.

Дорослі люди рідко змінюють свою поведінку або стиль мислення. Вони можуть вибачитися, але не стати іншими.

Помилка, яку роблять багато дорослих дітей

Ще одна крайність – пояснювати всі свої проблеми лише дитинством і помилками батьків. За словами психотерапевта, така позиція свідчить про інфантильність. Важливо не застрягати у ролі дитини, яка постійно шукає винних, а брати відповідальність за власне життя.

Дитячий досвід впливає, але не визначає повністю майбутнє, зазначає Чабан.

Як реагувати батькам, якщо їм говорять про біль

Батьки часто сприймають такі розмови як звинувачення і захищаються, пояснюючи свої дії любов’ю або «таким вихованням». Ще гірше, коли батьки у позиції захисту починають звинувачувати саму дитину.

У такій ситуації важливо не знецінювати почуття дитини, навіть якщо вони здаються перебільшеними. Те, що для дорослого виглядає дрібницею, для дитини могло стати серйозною травмою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як зупинити панічну атаку за лічені секунди: психолог назвав дієвий прийом