Павич як символ воскресіння, пелікан, який годує пташенят власним серцем, дивна тварина, схожа на рожевого слона, і портрет Івана Мазепи – розписи Троїцької надбрамної церкви у Києво-Печерській лаврі нагадують справжній ребус. У Сніданку з 1+1 з’явилась нова рубрика Код. Лавра, у якій спробували розшифрувати приховані символи одного з найдавніших храмів Києва.
Троїцька надбрамна церква — одна з найдавніших споруд Києво-Печерської лаври. Її звели у 1106–1108 роках, а після пожежі 1718-го перебудували. Саме у XVIII столітті храм отримав розписи, які збереглися до наших днів: понад 100 біблійних композицій створили майстри лаврської іконописної школи.
Але серед звичних біблійних сюжетів тут є чимало незвичайного – павичі, пелікани, козли, екзотичні тварини та загадкові людські постаті. І майже кожен із цих образів має своє значення.
Серед біблійних сюжетів і постатей святих у розписах можна побачити чимало незвичних образів. Богослов і священник Георгій Коваленко пояснює, що павич у християнській символіці пов’язаний із нетлінністю, воскресінням і раєм.
«Там є павич, який є символом нетлінності та воскресіння, символом раю. Там є також зображення пелікана, який розриває собі дзьобом серце та годує своїх маленьких пташенят. Це символ жертви Христової та одночасно святого причастя», — розповів він.
Є на розписах і чотири козли — три з них білі, а один — сірий.
«З одного боку це символ спокуси та неконтрольованої пристрасті. Але якщо він білий — це символ подоланої пристрасті», — пояснює священник.
Серед незвичних образів у розписах Троїцької церкви є тварина, схожа на слона, але водночас трохи нагадує свиню. Докторка філософських наук, професорка Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наталія Кривда пояснює: художники могли ніколи не бачити справжнього слона.
«Уявіть собі, що до свині домалювали великі вуха і хвостик. Група майстрів, які розписували Троїцьку надбрамну церкву, ніколи не бачила слона і вчилися по кунстбуху, книзі мистецтв», — розповіла Кривда.
У лаврській малярні використовували спеціальні альбоми з малюнками — кужбухи, або кунстбухи. Вони слугували навчальними посібниками для майстрів і учнів. Дослідники зазначають, що частина ескізів до композицій Троїцької надбрамної церкви збереглася саме в лаврських альбомах-кужбушках. Такі книги допомагали художникам працювати з образами, яких вони не могли побачити наживо. Тому екзотичні тварини в мистецтві тієї доби нерідко виглядали зовсім не так, як у реальному світі.
Для людини XVIII століття розписи церкви були не просто прикрасою. Вони допомагали пояснювати складні біблійні та богословські сюжети мовою образів. У Троїцькій церкві ця система особливо складна. На стінах і склепіннях розміщені цілі тематичні цикли, а сцени супроводжуються написами з богословських творів і богослужбових текстів. Саме ці написи допомагають дослідникам відновлювати задум художників.
Але найбільше запитань викликають два зображення — Свята Трійця у вигляді трьох ангелів і портрет гетьмана Івана Мазепи.
Зображення Святої Трійці у вигляді трьох ангелів, хоч і відомий біблійний сюжет, але для XVIII століття давній іконографічний сюжет на той час уже був дискусійним у церковному мистецтві
А ось ймовірна поява Мазепи на стінах Лаври може мати зовсім інший сенс. Кривда вважає, що це могло бути своєрідним посланням: пам’ятати тих, хто будував і підтримував українську церкву, навіть якщо згодом їх оголосили ворогами.
«Руська церква піддає його анафемі, а невідомий майстер пише його на стінах церкви в Лаврі. І це заява, це стейтмент — ми пам’ятаємо будівничих своєї церкви, навіть якщо сусідня Московія їх проклинає», — пояснює Кривда.