Сьогодні у "Сніданку з 1+1" у рубриці "Щоденники війни" кореспондентка ТСН Ірина Маркевич поділилася власною болючою історією: російські загарбники пограбували та спалили її будинок на Київщині, у селі Колонщина Бучанскього району.
Цей будинок Ірина з чоловіковм будували і облаштовували багато років, безліч речей робили самотужки. У перший день війни вони з двома дітьми покинули його і перебралися у більш безпечне місце: на Волинь до батьків. Там родина перебуває і нині. Згодом від сусідки вони дізналися: їхній будинок російські військові спочатку пограбували, а потім спалили. Згорів і родинний автомобіль, але не за ним найбільше сумує Ірина. У себе в Instagram вона написала:
"Хтось скаже, що це лише матеріальне, але це частина життя. Там я робила свій перший тест на вагітність. На 8-му місяці я фарбувала другий поверх, не відчуваючи втоми. Ліза з пологового потрапила не на орендовану квартиру, а одразу у свій будиночок. Там згоріла її вишиванка, що створювалась саме на її хрестини. Наші весільні рушники. Її перший відбиток ніжки. І відбиток ручки Лукаса на гіпсі, коли йому було лише місяць. На кожен Новий рік ми розмальовували нову іграшку і ставили дату. Коли розгортали ці іграшки, трусилися, над ними, що не дай боже не розбити. Бо їх вже не можна відтворити. Там згоріли дитячі малюнки і всі Лізині листи Святому Миколаю. Там згоріли мої дитячі фото, які мама перевезла з окупованого Донецька. Я так раділа, що ми їх врятували".
Сьогодні у "Сніданку з 1+1" Ірина Маркевич сказала:
"Добре, що нас не було в цьому будинку, що діти врятовані і з ними все гаразд. А матеріальне, можливо, колись відновиться. Під обстрілами ми не забрали найцінніше – те, що ти не можеш відтворити. Речі, які не можеш ні купити, ні повернути назад. Виявилося, що найцінніше, що ми не забрали – це жорсткий диск з дитячими фотографіями. Зате у нас випадково вціліла ялинкова прикраса, яку син забрав в машину з собою. Колись вона буде центральною іграшкою на нашій ялинці".
Ірина Маркевич дуже мріє про перемогу і про те, що скоро зможе приїхати до свого згорілого будинку і посадити там троянди, лаванду чи деревце. З надією в голосі кореспондентка ТСН каже:
"У мене було дуже багато рослин. Перші 3-4 роки здається, що рослини не ростуть, але якщо ти будеш їх поливати довго, доглядати, на 3-тю чи 4-ту весну вони раптом так розквітають, набувають такої сили, віддають все, що ти давав їм. Я сподіваюся, так само буде з Україною. В якийсь момент буде здаватися, що нічого не відбувається, але потім ми будемо йти по вулицях, де вчора був лише попіл, раптом піднімемо голову і зрозуміємо, що за ці роки ми дуже багато зробили, і Україна повертається".
Про свій же будинок Ірина Маркевич пише:
"Якщо ми колись змогли на порожньому місці збудувати стіни і створити відчуття дому для себе і своїх дітей, то зможемо зробити це ще раз. Хай на це і підуть роки".