Директор школи і вчитель історії Андрій Сологуб у селі Демидів, що на Київщині, допоміг вибратися з російської окупації понад 15-ти тисячам людей. Про це у "Сніданку з 1+1" у рубриці "Щоденники війни".
Loading...
Андрій Сологуб з перших днів війни організував гуманітарний штаб у Демидові, куди надходила допомога для всього району. Також як досвідчений член організації "Червоний Хрест" в Україні він керував загоном швидкого реагування, який організовував евакуацію місцевих мешканців через зруйнований міст через річку Ірпінь, коли знаходитися під російською окупацією стало вже нестерпно. Усього у період з 10 по 21 березня загін волонтерів під керівництвом Андрія зміг вивести з Демидова понад 15 тисяч людей. Про найстрашніший момент, який стався у ці драматичні дні, волонтер згадує у студії "Сніданку з 1+1":
"Я проводив людей, і був мінометний обстріл. Я дуже перелякався, бо побачив, як злетіла куртка з дитини, яка висіла на її глові на капюшоні. Куртку скинуло вибуховою хвилею, і мені здалося, що то маленька дитинка полетіла вниз. На щастя, це була лише куртка, дитина залишилася ціла".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Він — на Азовсталі до кінця, вона — в одній камері з "Тайрою": історія подружжя військовослужбовців, що вийшли з російського полону
В цілому ж усі люди, яких переводив на підконтрольну Україні територію загін під керівництвом Андрій Сологуба, залишилися цілі і неушкоджені. І це неймовірний результат, враховуючи вкрай складну ситуацію на Київщині у березні, коли росіяни ще не відступили. Був момент, коли окупанти подумали, що Андрій "здає" ЗСУ їхні координати, у під величезним ризиком опинилися дружина і 1-річний син волонтера. Саме після надзвичайно складної розмови з окупантами Андрій прийняв рішення евакуювати з Демидова і родину, та вдалося це зробити лише 27 березня. На щастя, зараз сім'я возз'єдналася і повернулася додому, а Андрій продовужє всім, чим може, допомагати людям. Адже наша боротьба триває.
Андрій Сологуб у студії "Сніданку з 1+1" дав поради людям, які опинилися в окупації, як себе поводити, щоб мінімально наражати на ризик себе і свою родину. Волонтер каже:
"Як би це важко не було, слід намагатися бути спокійними, пробувати достукатися до людяності окупантів, не виявляти страху".
Проте волонтер радить: якщо є можливість, краще евакуюватися, бо ніхто не знає, чим для вас може обернутися життя в російській окупації.