З 31 жовтня о 19:00 на телеканалі 1+1 Україна стартують прем’єрні випуски Вечірнього Кварталу, у яких актори з гумором обігруватимуть реальні ситуації, знайомі кожному українцю, від щоденних викликів до особистих переживань, у яких легко впізнати себе.
В ексклюзивному інтерв’ю сайту 1plus1 українська акторка та комікеса Ірина Левкун розповіла про курйози під час виступів і особливу атмосферу в команді. А ще відверто поділилася тим, що допомагає їй триматися у складні часи, як чоловік, стендап-комік Віктор Перунський став для неї справжнім «острівцем безпеки» та чому навіть шість секунд обіймів можуть змінити настрій на весь день.
Що цікавого побачать глядачі в нових номерах Кварталу?
В мене буде улюблений номер за весь час роботи в Кварталі - принаймні серед тих концертів, у яких я вже встигла взяти участь. Це номер про cестер Гадюкіних. Він сподобався мені ще на етапі написання. Я навіть не знала, хто його гратиме, але вже інтуїтивно бачила себе в цій ролі й дуже хотіла, щоб мені її дали.
Я граю разом із дівчатами з нашого вокального квартету: Вірою Кекелією, Мартою Адамчук, Еліною Мбані та Лалі Ергемлідзе. Ми втілюємо сестер, які трохи аб’юзять чоловіків. У нас навіть є така фраза: «Якщо вам здається, що ми аб’юзимо чоловіків, то ви чудово розбираєтеся в людях».
Це музичний номер із піснями про колишніх. Думаю, багатьом жінкам вони будуть близькими, адже майже кожна проходила через любовні випробування. Іноді після них стаєш сильнішою, але в пам’яті все одно залишається той самий чоловік, якого вже не хочеться згадувати. Не будемо називати, яка саме рогата тварина! (Сміється.)
Сподіваюся, цей виступ надихне багатьох жінок і подарує їм заряд енергії. Хочеться, щоб вони подивилися номер, посміялися, впізнали в наших піснях якісь власні історії й відчули, що після будь-яких любовних драм життя триває.
Чи траплялося вам під час виступу забувати текст і доводилося імпровізувати?
У мені борються дві особистості. Перша - це відмінниця, яка напам’ять знає текст і за себе, і за партнерів по сцені. Адже це насамперед велика відповідальність перед авторами Кварталу. Я сама авторка й знаю, який шлях долає кожен жарт, перш ніж потрапити на сцену. Тому важливе кожне формулювання, кожен розділовий знак і навіть пауза.
Але моя друга особистість дуже любить імпровізацію. Вона ніби вдихає життя в сценарій і додає йому індивідуальності. Проте імпровізувати я поки дозволяю собі лише під час спілкування з глядачами між номерами або коли трапляється якийсь казус і все йде не за планом. Так було на минулому концерті, коли я грала в номері з великою кількістю реквізиту й у потрібний момент просто не знайшла на сцені сокиру, яка за сюжетом відігравала дуже важливу роль. Врятувати могла лише імпровізація й надія, що мене після цього не звільнять.(Сміється).
Тоді на концерті взагалі було чимало непередбачуваних моментів. У нас навіть уперше завис світловий пульт просто посеред зйомок. Ми жартували, що все це через те, що на концерт прийшла Марія Тиха. Але, на щастя, глядачі не знають сценарію, тому й думали, що все так і було задумано.
Що ви сьогодні дозволяєте собі без докорів сумління, хоча раніше не могли?
Запізнюватися. Звісно, якщо це не стосується знімального графіка. Раніше я панічно боялася запізнитися хоча б на п’ять хвилин. Мені здавалося, що це вже кінець світу. Якщо я їхала в метро, а потяг ішов перед носом, то дуже переживала, що не прийду вчасно. А тепер думаю: я ж не могла опинитися в іншому місці в інший момент. Можливо, якби все склалося інакше, я потрапила б у якусь небезпечну ситуацію.
Нещодавно сталася історія з моєю подругою Катею Нікітіною. Минулого тижня вона запізнилася на манікюр на пів години й дуже себе картала за це. Але через затримку вона довше залишалася в салоні. І саме тоді поруч упав шахед, який повністю зруйнував приміщення.
Якби Катя вийшла звідти вчасно, за своїм початковим графіком, її могло б уже не бути з нами. Ця історія змушує замислитися: ми не завжди знаємо, чому все відбувається саме так. Можливо, іноді те, що ми сприймаємо як невдачу чи запізнення, насправді вберігає нас від чогось страшного. Можливо, це наш ангел-охоронець.
Тепер я ставлюся до таких речей значно простіше. Якщо запізнилася, то запізнилася. Посиджу на роботі довше, зроблю більше - нічого катастрофічного не сталося. Раніше запізнення мене неймовірно лякали, а зараз я розумію, що далеко не все в житті залежить від нашого графіка.
Чи змінилося за останні роки ваше уявлення про те, що означає жити повноцінно?
У кожного своє розуміння повноцінного життя. Для мене зараз важливо, щоб були закриті базові потреби. І, виявляється, мені не так уже й багато потрібно! Нещодавно в мене був день народження. Усі запитували, що я хочу отримати в подарунок, а я навіть не могла дозволити собі подумати про щось конкретне. У такі часи бажати дорогих подарунків здавалося мені майже егоїзмом. Ну хто подарує мені тепло й воду вдома? Хіба Кличко! (Сміється.) На жаль, він мене з днем народження не вітав.
А якщо серйозно, то мені хотілося, щоб удома були тепло, вода й світло, поруч була кохана людина, була їжа - і все. Більше мені нічого не потрібно. І я впевнена, що для багатьох українців зараз саме такі речі стали головною нормою. Найважливіше - безпека. Коли ти сидиш під загрозою балістичного удару чи під час обстрілу, у тебе не виникає думки: «Чому в мене немає нового айфона?» Ти просто хочеш залишитися живим.
У такі моменти починаєш ще більше цінувати звичайні речі. У мене немає брендових речей чи дорогих сумочок, і я не відчуваю, що мені все це потрібно. Я хочу, щоб мої батьки були живі, щоб поруч були друзі, щоб ми могли бути разом. Ось цього мені хочеться найбільше.
Чи вдається вам із чоловіком відпочивати разом, не перетворюючи кожну розмову на обговорення роботи?
Наша робота - це гумор. Усе наше життя з ним пов’язане, ми займаємося ним постійно й навіть познайомилися завдяки цьому. Тому, якщо не відділяти ці поняття, то, мабуть, повністю відпочити від роботи нам не вдається. Ми постійно жартуємо, бо інакше просто не можемо.
Але якщо говорити саме про офісну, репетиційну чи концертну роботу, то ми намагаємося від неї відволікатися, щоб голова теж могла відпочити. Мені здається, усім важливо встановлювати для себе певні межі: ось у цей час я працюю, а коли приходжу додому, це вже моя територія релаксу, відпочинку й відновлення.
Ми шукаємо теми, які не стосуються безпосередньо роботи, дивимося фільми. Щоправда, навіть під час перегляду не можемо втриматися від жартів. Дивимося серйозний фільм і починаємо аналізувати: ось тут ми б інакше написали, цю сюжетну лінію зробили б смішнішою, а тут бракує жарту. Тому в нас усе відбувається десь на межі роботи й відпочинку. Думаю, багато хто мене зрозуміє. Але все ж потрібно вчитися перемикатися.
Яка звичка чоловіка спочатку вас здивувала, а тепер стала частиною вашого сімейного життя?
Він не любить мити каструлі! (Сміється.) Насправді вдома чоловік виконує більшість роботи. Так склалося, що я пізніше повертаюся з роботи, тому він готує мені сніданок, увечері - вечерю, а ще дбає про мій обід на наступний день. Коли я йду на репетицію, він завжди думає про те, щоб я не залишилася голодною, і готує щось смачненьке із собою.
Він знає, що я не їстиму просто гречку з котлетою, мені хочеться чогось цікавішого. Тому намагається дивувати мене щодня. Буває, каже: «Ти втомилася, я подумав, що треба прибрати». А я дивлюся на нього й думаю: «Так хіба так буває? Усі ці жарти в інтернеті - вигадка? Чи мені просто настільки пощастило з чоловіком?». Я дуже рада, що маю саме такого партнера. А історія з каструлями - це наш сімейний жарт. Він може сказати: «Давай, я все зроблю, але ти помиєш каструлю». То мені вже й незручно відмовлятися, коли людина виконала майже всю домашню роботу. Думаю: «Ну а що мені залишається, як не помити ту каструлю?». Тож це наша маленька комедійна історія.
Як у вашій родині гумор допомагає навіть у побутових ситуаціях?
У нашій родині все тримається на жартах. Ми навіть жартуємо, що я настільки сильна й незалежна жінка, що не можу просто попросити в чоловіка грошей. Оскільки ми обоє гумористи, у нас це відбувається за певними правилами: щоб отримати гроші, я маю спочатку його розсмішити.
За одну хвилину він дасть мені тисячу гривень, за дві хвилини - п’ять тисяч, за три - двадцять, а за чотири - п’ятдесят тисяч. І ще ж можна піти на бонусну хвилину! Але для цього потрібно стільки гумору написати. (Сміється.) Так ми й рятуємося жартами навіть у побуті.
Чи є у вашій парі маленький ритуал, про який майже ніхто не знає?
Щоранку, коли хтось із нас іде на роботу, ми обіймаємося. І обійми мають тривати рівно шість секунд - не менше! Чоловік розповів мені про це буквально нещодавно. Ми так робили роками, а я думала, що це просто наша мила традиція. Виявилося, колись він прочитав статтю про те, що обійми тривалістю від шести секунд нібито сприяють виробленню окситоцину. І відтоді в нас є це правило. Навіть якщо я поспішаю, ми все одно стоїмо й обіймаємося.
Але насправді це дуже приємно нам обом. Такі обійми можуть змінити настрій на весь день. Ти прокидаєшся з поганим настроєм, тобі важко на душі, а потім обіймаєш кохану людину - і ніби перезавантажуєшся. Уже й на роботу не так поспішаєш, бо хочеться залишитися поруч із ним. Навіть жити стає трохи легше.
Що останнім часом допомагає вам відновлювати сили, коли накопичується втома?
Мій чоловік. Мабуть, він мій єдиний острівець безпеки в цей непростий час. Навколо може вирувати справжня буря, можуть накривати шалені емоційні цунамі, але коли я повертаюся додому й опиняюся в його обіймах, то відчуваю себе в безпеці. Мене ніщо так не заспокоює, як перебування поруч із ним і наше спільне життя.
Я дуже рада, що ми знайшли одне одного. Нещодавно в нас була річниця, і ми раптом усвідомили, що минув уже цілий рік нашого сімейного життя. Ми навіть здивувалися: «Так швидко? А де ж усі ті випробування, про які нас попереджали? Де всі ці складнощі, про які розповідають інші? Чому в нас цього немає?». І я подумала, що, можливо, проблема не в шлюбі, а в тому, кого ми обираємо собі за партнера. Якщо нас оминули ті труднощі, про які всі говорили, можливо, ми просто обрали правильних людей.
Чого вам сьогодні найбільше бракує для внутрішнього спокою?
Зникнення 140 мільйонів росіян. Мабуть, цього хоче кожен українець. І я тут усіх підтримую.
Дивіться прем’єрні випуски Вечірнього Кварталу з 31 жовтня о 19:00 на телеканалі 1+1 Україна.