ІНТЕРВ’Ю. Олександр Соколов про роль Макса у серіалі "Моя улюблена Страшко": "Якби не Настя, цей авантюризм був би невиправданим"
Актор Олександр Соколов, який грає роль Макса Бондаренка в "Моїй улюбленій Страшко", розповів, чим схожий на свого серіального героя, кого мріє зіграти ще та що він бачить особливого в головній героїні серіалу Насті.
Про серіал “Моя улюблена Страшко”
Олександре, як Ви готувалися до ролі? Як пропрацьовували свого персонажа?
В мене образ багатого хлопця, який, в принципі, зрозумілий глядачеві. Коли я читав сценарій, то більше аналізував неочевидні тонкощі характеру свого персонажу. Готуючись до ролі, багато дивився фільмів на схожу тематику, читав книжки, в яких головні герої – в дечому схожі на Макса персонажі. Той же Ґетсбі, наприклад, у якого є чимало схожих з Максом рис заможного джентльмена.
Олександре, а Ваш характер якось перетинається з вашим серіальним персонажем?
Я думав про це і, мені здається, що певні риси точно у нас схожі. Наприклад, прокрастинація. Макс любить затягнути до останнього моменту і думати, що все якось “розрулиться”. Я теж дуже люблю потягнути з рішенням, а потім думаю: “Господи, у мене був тиждень, навіть місяць це зробити, а я все відклав на останній день”. І кожен раз я даю собі обіцянку, що це востаннє. А потім…. знову даю собі обіцянку (сміється).
В чому, на ваш погляд, особиста драма вашого героя?
У Макса все життя є відчуття, що батько в нього не вірить, що він його постійно випробовує. Цю драму підсилює ще й відчуття, що він займається не тим, чим хотів би. В нього є особиста мрія — займатися баскетболом, але так сталося, що йому доводиться працювати у цій компанії, бути генеральним директором. Окрім того, що це велика відповідальність, то ще й батько в нього не вірить.
У яких сценах Ви відчували супротив щодо дій свого серіального персонажа, тобто розуміли, що точно так не вчинили би в своєму реальному житті?
Це точно стосується ловеласних історій Макса, але не тільки. Мій герой іноді йде на страшні, навіть кримінальні авантюри, які можуть потім обернутися серйозними наслідками. Я би так ніколи не ризикував, ще й зважаючи на те, що він ризикує не лише собою, а усіма та всім. Я схильний шукати більш адекватні шляхи вирішення проблеми.
Можливо, цей авантюризм і приваблює Настю, оскільки вона такого собі не дозволяє?
Мені здається, що якби не Настя, то цей авантюризм був би невиправданим. (сміється)
Настя і рятує цей авантюризм, як рятувальний круг у морі інфантильного авантюризму Макса.
Розкажіть, як знімалися оці перевтілення різні? Такі, як з сцени Болівудського кіно чи сни Насті.
Ой, класно! Це насправді мої улюблені сцени, тому що вони відходять трохи від жанру. І це дуже круто, тому що там можна по-іншому проявити себе, як актора. Наприклад, коли ми знімали “Болівуд”, приходила вчителька індійських танців і мене тренувала. Ще була дуже крута сцена, де я такий собі «Уокер — техаський рейнджер». Мені дуже подобалася ця фраза: «Ей, крихітко, все буде нормально». І дуже прикольна сцена була з хорору, де я в мокрому плащі. Коротше кажучи, я в захваті від цих флешбеків та фантазій.
Як ви вважаєте, чого не вистачає Максові у Яніні? Чому він з нею ніяк не може заспокоїтися, знайти те, що йому треба?
Просто він її не кохає і все. Якщо ти кохаєш людину, то ти кохаєш її такою, яка вона є, якою б вона не була.
А як Ви вважаєте, толерантність, яку серіал, як тему, активно артикулює глядачеві, вона в нашому суспільстві є чи частіше декларується на словах?
Мені здається, що вона у нас… така компромісна. Типу вона є, але насправді в більшості випадків вона не проявляється.
Що вам хочеться, щоб глядач зрозумів після перегляду серіалу?
Цей серіал дуже позитивний. Я маю на увазі саму енергетику цього серіалу. Щоб не відбувалося у кадрі, все одно після перегляду на душі світлі емоції. От щойно я переглянув фрагмент — і у мене настрій піднявся. А головний меседж серіалу — треба вірити в себе і бути впевненим у своїх силах. І варто слухати своє серце, як писав Екзюпері.
Про акторську професію
Давайте поговоримо про Вашу віру в себе як актора. Бути актором — це шлях з дитинства чи це був радше збіг обставин?
У мене був довгий шлях до творчості. Я закінчив фізико-математичний ліцей, вступив на економічний факультет університету імені Шевченка, закінчив його. Для мене актори — це були якісь ну такі «надлюди». І я, поглядаючи на них, вирішив між 5-м і 6-м курсом свого економічного спробувати вступити в університет театру, кіно та телебачення імені Карпенка-Карого. І вступив з першого разу! Це було якесь диво, тому що я жодного разу на сцені не стояв. А там іспит проходив саме на сцені. Курс вперше набирав мій майстер Дмитро Михайлович Богомазов, і мене взяли. Якщо це не фатум, то я не знаю, що тоді фатум. (сміється) Мене дуже тягнуло до сцени, правда. Ми з мамою готували репертуар — суперінтуїтивно, так, як відчувалося. Ну, і я вступив – без серйозної підготовки. І потім я вже якось потихеньку почав опановувати цю професію. При тому, що я був першокурсником, то ще й паралельно закінчував магістратуру на економічному (сміється). Зараз я працюю в Театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра.
Що для Вас у Вашій професії найскладніше і що постійно заряджає?
Мені здається, що найскладніше в цій професії — що ти сам і є своїм головним інструментом. От якщо ти сидиш за комп’ютером, то комп’ютер — твій інструмент. А тут ти сам постійно є своїм робочим інструментом. Тож доводиться і своє тіло, і свій розум тримати в тонусі.
В якій ролі хотілося б спробувати себе?
У нас зараз в театрі починаються репетиції шекспірівського «Гамлета» у постановці режисера Тамари Трунової. Я зіграю саме Гамлета. Це і мрія, і в той же час велика відповідальність.
Ви не боїтесь залишитися в полоні образу красунчика?
А ви прийдіть в театр і подивіться. Я взагалі про інше. Що більш нестандартний персонаж, тим цікаве мені грати його. Проте я однаково люблю і характерні ролі, і ролі героїв. Ось у 31-й серії в мене був епізод з драг-дівою. Я дуже хотів би таку роль більш розширено зіграти. Чи передати акторськи трагедію людини з тяжким захворюванням. Тобто такі образи на межі. Мені це дуже подобається.
А кого в серіалі хотіли б зіграти, якби могли обирати?
Мені роль Георгія дуже імпонує.
Олександре, кіно чи театр? До чого більше серце лежить?
Я більше театральна людина. Без театру… ну, я з’їхав би з глузду. Театр — це, як Шаолінь. Це те місце сили, куди ти приходиш, щоб почерпнути енергію. Театр — це дуже магічне місце насправді.
А як ви вважаєте, професією актора в нашій країні можна заробити на заможне життя?
Я думаю, що можна. Але треба дуже багато працювати, щоб бути реально затребуваним професіоналом своєї справи.
Особисте життя Олександра Соколова
Які з останніх переглянутих фільмів вразили?
З останнього, що я дивився — сходив в кіно на «Легенду про зеленого лицаря». Дуже крутий фільм, нестандартне кіно. І «Дюну» подивився. Ще я дуже люблю «Вічне сяйво чистого розуму».
Олександре, неможливо оминути увагою Ваш образ викрадача жіночих сердець. Розкажіть, що має бути в дівчині особливого, щоб точно приверне Вашу увагу?
Почуття гумору. А дратує – невихованість. Я дуже не люблю, коли люди не відчувають важливість взаємної ввічливості. Це насправді просто: щось зробила людина – подякуй. Тебе пропустили вперед – подякуй, щось дали – подякуй. Не в плані восхваляння: “Дякую, що Ви мені це зробили”, а елементарне “дякую” озвучити. Відсутність цього – це для мене вульгарна невихованість, яку я дуже не люблю в людях.
Ми нещодавно попросили Ірину Поплавську назвати хоч якісь Ваших два недоліки, щоб дівчата полегшено видихнули. От Іра сказали, що Ви більше любите кішок, аніж собак, а ще у Вас таке почуття гумору, що можна померти зі сміху, тому краще з Вами стосунки не зав’язувати…
Щоо? (сміється)
А Ви в свою чергу можете розказати, що особливого є в Ірині, що зазвичай не відразу помічають?
В неї дуже тонка душа. Вона напрочуд добра та дуже щира. І дуже по-своєму сприймає все, що навкруг. Навіть якась дрібна деталь може її вразити.
Ну і на закінчення, натякніть хоч трохи, чим завершиться 1 сезон серіалу “Моя улюблена Страшко”.
О-о, буде гаряче. (сміється)
Дивіться, як Олександр та Ірина розповіли про зйомки в серіалі: